На початку березня я їздила в Запоріжжя у складі невеличкої делегації, щоб забрати куплений до війни сільськогосподарським підприємством обприскувач «Водолій».
Та стаття починалась так: «Сніг зійшов, озимка підживлення просить, а тут триклятуща війна. Директор ТОВ «Колос» Андрій Воронкін бідкається: «Треба терміново вносити добрива, земля чекати не буде. Поїдемо в Запоріжжя по обприскувач. Ще 20 січня замовили заводу два «Водолії» на шинах низького тиску для внесення рідких добрих та засобів захисту рослин і оплатили. Один встигли забрати до війни, а по другий повинні були їхати 24 лютого. Орки завадили, то поїдемо зараз». https://www.nove.in.ua/2022/03/15/dorohamy-viyny/
Обприскувач тоді нам так і не віддали. І ось в черговий раз вже через п’ять місяців війни їдемо знову. І, як і в березні, Запоріжжя в зоні обстрілів.
Втім, сама поїздка була вдалою. На заводі нас зустріли по-мирному спокійно, віддали документи, транспорт і допомогли завантажити «Водолій» на величезний трал, перед тим провівши показове тестування.
Кирило Лазарєв, менеджер по збуту Запорізького ТОВ «Комплексний Агросервіс», поділився: «Власне обприскувач «Водолій», який забирає «Колос», 2022 року випуску. Розробка цієї машини наша, українська. Перед тим, як наше товариство почало масово випускати обприскувачі, ми хотіли піти по легкому шляху, скопіювавши «Росу» у білорусів. Але спеціалісти вчасно помітили, що ці машини недопрацьовані. Працівники «Комплексного Агросервісу» перевірили технічні характеристики білоруського обприскувача, а саме тиск на грунт, і побачили, що йде неправильний розподіл ваги машини. Було створено конструкторський відділ, який і розробив український обприскувач «Водолій» з рівномірним навантаженням на грунт передньої, середньої та задньої вісей по всій площі машини. Навіть при повному завантаженні, а це більше півтори тонни добрив, «Водолій» не мне сходи, виконуючи свою роботу».
Варто додати, що обприскувачами у ТОВ «Колос» задоволені. Директор підприємства Андрій Воронкін говорить: «Ось підуть дощі, техніку в поле не загониш, а «Водолії» свою справу робитимуть справно. Приємно, що Запорізьке підприємство виконало всі свої обов’язки перед нами як клієнтами, не списавши на війну недоотримання машини, оплаченої до початку повномасштабного вторгнення в Україну армії рф.
Сьогодні збереження галузі сільського господарства, як і вирощування культур, один з головних напрямків економіки України та недопущення продовольчої кризи. То аграрії та інші галузі, пов’язані з сільським господарством, повинні працювати в унісон. Тільки так зможемо забезпечити хлібом країну».
Коли їхали за обприскувачем у березні, здивуванню не було меж як серед випадкових перехожих, так і на блокпостах. Перевезення ж машини у серпні вже менше дивувало людей. Їх більше цікавило питання щодо безпеки роботи в полях, які розкинулись на Харківщині та Донеччині.
Тоді Андрій Воронкін, повертаючись ні з чим із Запоріжжя, говорив: «… ну що ж, не вийшло. Шкода, звичайно, бо хотілось дух колег підняти. У нас же розбомбили господарство під Балаклією, та добре, що люди живі». А зараз директора та й всіх аграріїв хвилює збиральна кампанія як ранніх, так і пізніх зернових культур під обстрілами на полях, засіяних мінами та скалками від снарядів. Прикладом хоробрості й відваги сьогодні є робота хліборобів на нивах.
Оксана ГРАЧ
