Війна змусила українців, селища та міста яких перебували в облозі чи окупації росіян, по-новому цінувати, здавалось би, традиційний продукт – хліб. На щастя, Близнюківщина від безхліб’я не страждає, бо район сільськогосподарський. Але на початку війни, коли почалися перебої з постачанням хліба, звичайно, його відсутність на полицях магазинів викликала неабияку паніку. Тоді громада згуртувалася, і руку підтримки землякам простягнула родина Гриньків, бо на базі їхнього магазину функціонує італійська лінія випікання хлібобулочних виробів.
Раніше ми розповідали про те, як налагоджували процес роботи власники та однодумці цього підприємства. Втім, як би важко не було, результату вони досягли чудового: сьогодні гриньківський хліб користується попитом як серед місцевих жителів, так і далеко за межами громади, бо смачний, адже зроблений з любов’ю.
Війна поставила свої умови і довелося їх приймати. Секретар Близнюківської селищної ради Сергій Володченко розповідає: «Коли припинилася доставка хліба до громади, ми почали шукати вихід. Назустріч пішли підприємці, а саме Микола та Галина Гриньки. Вони змогли налагодити випікання хліба і через старост ми передавали його до населених пунктів громади.
Також ФОП Гринько для перших внутрішньо переміщених осіб готували продуктові набори, якими теж забезпечували людей. Це була неоціненна допомога громаді в цілому.
Чесно кажучи, враховуючи невеликі потужності пекарні, ми не дуже вірили в те, що зможемо власними силами забезпечити хлібом всіх жителів Близнюківщини, але це вдалося.
Сьогодні я впевнений, що завжди можу опертися на подружжя Гриньків та їхню команду, бо це люди слова. В житті дорогого вартує така підтримка, а під час війни – тим паче».
Хліб у ФОП Гринько змогли випікати для близнюківців в необхідній кількості та ще й чудової якості. Але далося це підприємцям нелегко. Працювали цілодобово, а допомогу у доставці борошна отримали від волонтера Валентина Бондаренка, який МАЗом підвозив дорогоцінний продукт. На пекарні працівники фактично ночували. До слова, смачні хлібобулочні вироби там випікають Восколупова Ганна, Рябуха Антоніна, Новікова Антоніна, Сукова Вікторія, Олександр та Сергій Словіки, Глянько Олександр та ще донедавна Шаповалов Юрій, який зараз несе службу в лавах ЗСУ.
З часом все налагодилося, хліб на територію громади почали возити інші постачальники. Втім, свою волонтерську діяльність Гриньки не припинили. За можливості вони беруть на роботу внутрішньо переміщених осіб. Так, сьогодні у ФОП працюють люди з Балаклії, Краматорська, Красного Лиману тощо. Та головне, Гриньки допомагають бійцям 92-ої та 93-ої бригад ЗСУ, а також тим, хто базується на території громади. Звичайно, в першу чергу вони забезпечують захисників хлібом, яким ті із задоволенням смакують, набираючись сил. Також з перших днів війни закуповують та передають землякам-військовослужбовцям тепловізори, продуктові набори, сучасні генератори тощо. У квітні передали на фронт і першу автівку – повнопривідний джип, а потім ще одну.
Звичайно, це не межа, бо, як каже Микола Гринько: «Хлопці на передовій просять допомоги лише в разі крайньої необхідності, значить треба шукати можливості і підтримувати їх!».
Чим унікальний український народ? Перелічувати можна неймовірно довго, бо формування нашої унікальності відбувалося протягом багатьох віків. Однак є дві риси, які не тільки відрізняють нас від інших, а й возвеличують. Це — людяність та єдність. А безкорисна діяльність безлічі жителів Близнюківщини, про яку ми навіть не здогадуємося, є тому підтвердженням.
Ірина ВОРОНКІНА
