П’ятниця, 9 Грудня, 2022
Головна > ВІЙНА > ВОЛОНТЕРИ > Той, хто наближає перемогу волонтерством

Той, хто наближає перемогу волонтерством

Володимир Яковенко з Барвінкового, прифронтового міста на Харківщині, свою місію, своє покликання і свій фронт сьогодні вбачає в тому, щоб рятувати чотирилапих від голодної смерті, з-під обстрілів і бомбардувань.

Війна – це страждання не тільки для людей, а й для тварин.

Турбота про тварин для Володимира – справа професійна. Він – фаховий ветеринар із 15-річним стажем. Репутація кращого ветеринара Барвінківщини за ним закріпилася давно. У місті знають, що «Док Яковенко» (так шанобливо називають його земляки) зробить усе можливе і неможливе, щоб врятувати домашнього улюбленця. Так було у мирний час. Так діє Володимир і з першого дня повномасштабного вторгнення росії на територію України.

Волонтер Володимир Яковенко / Фото із сторінки Володимира Яковенка у соціальній мережі Фейсбук

Місто Барвінкове у військових зведеннях почало звучати вже у лютому-березні. Барвінківщина обстрілювалася. У середині березня – перше руйнування будівлі і перший загиблий мирний житель. Місцева влада активно наполягала на евакуації. Місто порожніло. Чим більше людей виїжджало – тим більше ставало безпритульних тварин.

«Я бачив зграї собак на вулицях міста. Бачив голодних котів, які скупчувалися біля сміттєвих баків у пошуках чогось їстівного. А який там може бути продукт – один домашній непотріб, який люди викидали, збираючись у дорогу. І у мене серце кров’ю обливалося. Якщо людина здатна сама про себе потурбуватися, то тварині без нашої допомоги не обійтися. Бродячий собака на вулиці – це ще пів біди. Найстрашніше, коли господарі лишали тварин на ціпках. Кожен же двір не обійдеш, а прив’язана тварина приречена на голодну смерть», – говорить Володимир Яковенко.

Тож ветеринар кричав, благав, просив, закликав містян через соціальні мережі, через друзів, знайомих, щоб такого не допускали. Не можете взяти свого домашнього улюбленця із собою в евакуацію – не залишайте його бранцем у дворі чи квартирі, краще випустіть на волю. А ми вже щось придумаємо…

І він придумав. Спершу сам, а потім із помічниками почав підгодовувати покинутих тварин. На початках мав власний запас корму. Затим звертався по допомогу до небайдужих. Він багато не писав. Просто на своїх сторінках у соцмережах розміщував світлини та відеозвіти про щоденну роботу. Ці кадри не могли не чіпляти за живе.

І люди відгукувалися. Вони бачили реального волонтера в конкретних справах. А таких і хочеться підтримувати.

Війна додала нових друзів

Посилки з кормом для тварин Володимир Яковенко отримував різні за обсягом і з різних куточків України. Надсилали знайомі і зовсім чужі люди, яких раніше Володимир не знав. А зараз вони стали його новими надійними друзями і помічниками.

Були маленькі бандеролі по 2-3 кг корму. Були й великі поставки – по кілька лантухів. Адреси відправки – Львів, Київ, Черкаси, Харків…

Отримане волонтер розвозив своїм помічникам у різні частини Барвінкового, а ті вже розкладали харчі по так званих «закормлених» місцях, де скупчувалися тварини.

Волонтер Володимир Яковенко передає корм для безпритульних тварин добровліьним помічникам

Скількох чотирилапих Володимир Яковенко та його помічники врятували і рятують до сьогодні від голодної смерті – порахувати важко. Їх не одна сотня – це факт. Факт і те, що понад 30 котиків та собачок із Барвінкового поїхали у спокійні регіони Центральної та Західної України. Там їм Володимир через своїх друзів та знайомих знайшов нових господарів. А ще не один десяток безпритульних собак приписалися у військових підрозділах, які охороняють рубежі прифронтової Барвінківщини.

«Я бачив, з якою любов’ю хлопці доглядають чотирилапих. Наші захисники неймовірні! У них стільки людяності, душевного тепла. З такими бійцями ми переможемо!» – говорить волонтер.

Володимир Яковенко доправив посилки і гуманітарну допомогу барвінківчанам, які залишаються в місті / Фото із сторінки Володимира Яковенка у соціальній мережі Фейсбук

Наразі Володимир Яковенко налагоджує співпрацю із громадською організацією «Animal rescue Kharkiv», яка готова допомагати в евакуації безпритульних тварин із неспокійного Барвінкового у безпечні місця. А це ще десятки врятованих чотирилапих.

Режим роботи 24/7

«День дійшов кінця. Вивезли з міста 5 людей/2 кота/1 собаку/речі. Купили 7 пакунків ліків. Відправили 5 посилок рідним. Отримали 8 посилок для рідних на Барвінківщину».

«Сьогодні замовив кормів на 20 тис. грн. Чекаємо доставку!»

«Два дні були для мене складні, але зроблено багато. 27 посилок з «Нової пошти» забрав. Всі у бус не вмістилися. Завтра знову їду в рейс».

Це – фрагменти зі стрічки особистої сторінки Володимира Яковенка у Фейсбуці. Вона нагадує зведення з фронту. Із фронту волонтерського. Тут фото і відеозвіти про кожен день, що наближає нас до перемоги. А звітувати є про що. Його волонтерський фронт багатовекторний – він лікує, рятує, евакуює тварин. Його ветеринарна лікарня від моменту повномасштабного вторгнення росії в Україну працює без вихідних. Евакуювавши родину, Володимир Яковенко з головою занурився у роботу в режимі 24/7.

Приміщення ветлікарні стало своєрідним волонтерським хабом. Сюди ті, хто залишився у Барвінковому, йдуть кожен по своє. Бо знають і впевнені: Володимир допоможе. Він купить і привезе необхідні ліки (аптеки у місті не працюють вже кілька місяців). Він отримає у сусідньому районі поштову посилку і доставить адресату («Нова пошта» і «Укрпошта» зачинені в Барвінковому ще з квітня). Він завезе електроприлади, бо Барвінкове з травня без газу, а електроплита, електрочайник чи навіть банальний електрокип’ятильник не у кожного є. Все це волонтер робив і робить, нікому не відмовляючи. Шукає благодійників, звертається до друзів, знайомих, пише у різні фонди та організації. І клопочеться, клопочеться…

Історія війни – в його кадрах

З перших днів війни Володимир – за кермом свого бусика. Маршрути поїздок – від найближчого населеного пункту до сіл, що межують із сусідніми областями. Їздить за викликами до хворих тварин. Спішить із гуманітарним вантажем. Доставляє посилки тим, хто самотужки не має можливості доїхати у місто. І де б не був, завжди зупиняється, щоб зробити світлини.

На кадрах – Барвінківщина часів війни. Зруйновані хати і знищені села. Порвані снарядами хлібні поля і покинута господарями худоба. І люди… Люди барвінківського краю, які живуть під обстрілами, але лишаються вдома, у рідних домівках. І вірять у Перемогу. І наближають її, сіючи й вирощуючи хліб.

«У мене понад тисяча світлин із різних населених пунктів. Навіть з тих, які «асвабадітєль» вже стер з мапи Барвінківщини. Після перемоги я весь свій фотоархів систематизую. Це буде унікальний хронограф війни нашого краю. Для історії це важливо. Для наших дітей. Хай бачать і знають, з чим прийшов до нас расейський агресор, у що перетворив квітучу барвінківську землю», – говорить Володимир Яковенко.

Ветлікар за фахом, патріот за станом душі і людина доброго серця, Володимир Яковенко у цей тяжкий воєнний час узяв на себе функцію волонтера. Добровільно. Без вагань і сумнівів. Бо розуміє, що зараз важливий внесок кожного у перемогу. І він свій робить. Щодня. Протягом довгих п’яти місяців війни. Мотивуючи себе і закликаючи до співпраці інших, він кожен свій новий пост у соціальних мережах починає зі слів: «Ми піклуємося про всіх. Завдяки вашій допомозі ми разом, ми сильні, ми єдині!». І ми дійсно сильні, якщо в тилу наближають перемогу такі люди, як барвінківчанин Володимир Яковенко.

«А знаєте, чому не виїхав, хоча така можливість була і є? Коли підросте мій син і запитає «Тато, а що ти робив, коли була війна?», мені не буде соромно перед ним. Я скажу, що кожен день я плюсував добрі справи», – відповідає Володимир на запитання, яке я так і не наважилася поставити.

Ірина Столбова

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *