П’ятниця, 27 Січня, 2023
Головна > ГАЗЕТА > БЕСIДИ,ІНТЕРВ'Ю > «Хто не пішов воювати, повинен активно
займатися допомогою війську», – брати Биченки

«Хто не пішов воювати, повинен активно
займатися допомогою війську», – брати Биченки

«Треба, аби всі, хто має бізнес чи є власником сільгосппідприємств, активно допомагали армії. Перемога безсумнівно буде, але як швидко і з якими втратами – залежить і від нас.» З таких слів розпочав свою розповідь Ігор Биченко, директор ТОВ «АФ «Нікольська».

Родинний бізнес

Розпочатий багато десятиліть тому ще за радянських часів бізнес їхнього батька Миколи Івановича сини гідно продовжують. Лише тепер замість великого колгоспу існує два досить розвинених та міцних сільськогосподарських підприємства: ТОВ «Агрофірма «Нікольська» та СТОВ «Агрофірма «Берестівська», які займаються рослинництвом. Руслан пояснює: «Близнюківщина – наш дім, і людей ми тут знаємо багатьох. То й намагаємося з міркувань власного сумління жити та працювати по-чесному».

Коли почалося повномасштабне вторгнення армії рф на територію України, з «Берестівської» пішли на фронт добровольцями троє чоловіків: юрист Олександр Воронкін, завідувач токовим господарством Володимир Бондаренко та охоронець Юрій Максименко. З того часу керівники постійно підтримують своїх працівників у їхній службі та ще й продовжують виплачувати заробітну плату, хоча це робити необов’язково.

Щодо проведення польових робіт під час воєнних дій, то, як повідомляють брати, вони були готові до такого сценарію. «Життя навчило нас заздалегідь готуватися до посівної кампанії, адже сільське господарство – це завжди ризик. На результат і в мирні часи впливало багато чинників. Завдяки правильним і дійсно героїчним рішенням командування ЗСУ, на території Близнюківської громади можна було більш-менш спокійно проводити всі сільгоспроботи. То в наших господарствах і посівна, і збиральна кампанії пройшли у визначені строки та з дотриманням технологічних вимог. Низька ціна та висока собівартість озимої пшениці призвела до збитковості, але за рахунок соняшнику вдалося вирівняти ситуацію. Тому наші підприємства тримаються на плаву», – розповідає Ігор Биченко.

Допомогти армії – то наш найперший обов’язок

У Берестовому живе мама братів, родина Руслана Биченка – у Лозовій, а Ігоря – в Харкові в районі Салтівки. То 24 лютого саме сім’я Ігоря найбільше відчула прихід страшного лиха – війни. Чоловік каже: «Я розумів, що незабаром почнеться наступ росіян, але, як і всі, вірив, що це не може статися так скоро. Прокинулись ми вранці від вибухів. А вже наступного дня поїхали в село до мами. Через деякий час я відвіз дружину й сина на захід України, а сам повернувся в Берестове. Разом з Русланом ми зібрали працівників наших підприємств, провели збори і сформували такі собі загони охорони. А потім почали шукати можливість допомогти військовим, що робимо й до цього часу.

Ми з братом впевнені, що ті, хто не пішов воювати, повинен активно займатися посильною допомогою армії, і це наш найперший обов’язок сьогодні».

Брати дізналися, що є загальний рахунок Міністерства оборони на потреби армії. Туди й перерахували відразу досить велику суму. Ігор Биченко розповідає: «На початку березня ми поспілкувались з Андрієм Воронкіним, директором ТОВ «Колос», і вирішили, порадившись із секретарем селищної ради Сергієм Володченком, зібрати аграріїв, які обробляють землю на території Близнюківської громади, для того, щоб створити спеціальний грошовий фонд задля вирішення нагальних питань, які могли виникнути щомиті. А далі кожен новий день вимагав від кожного з нас швидких рішень і активних дій. Ми купували свиней у ПСП «Володимирівське», передавали їх на обробку і через волонтера Миколу Федорченка переправляли їжу бійцям 92-ої бригади. А ще, зустрічаючись зі знайомими, які несуть службу в ЗСУ, цікавились їхніми потребами і допомагали, передаючи автівки, тепловізори, продукти харчування і навіть зброю».

Загалом, на потреби військових Збройних сил України та Національної Гвардії брати Биченки передали вісім автівок, які допомагають у службі. Ці всюдихідники не тільки перевозять зброю, а й рятують життя захисників, роблячи їх більш мобільними.

Про свою благодійність Ігор та Руслан говорять неохоче, наголошуючи на тому, що всі жителі Близнюківської громади міцно об’єднані єдиною метою, то кожен робить посильний внесок у наближення перемоги.

Плани на переможний 2023 рік

Сільгосптоваровиробники Близнюківщини мріють про якнайшвидшу перемогу над ворогом.
«Ми, українці, мирна нація хліборобів, але чіпати найцінніше для нас – святу землю, не дамо нікому. Особисто ми, – наголошують брати, – дякуємо українським військовим, які стоять на варті нашої безпеки. Ми віримо в силу Збройних сил України і справою своєї честі вважаємо допомогу армії. Вже зараз плануємо, як працюватимемо навесні, адже вирощування хліба – це теж фронт, який на даний час хоч і мирний, але теж небезпечний».

Жити, працювати, сплачувати податки на розвиток України – це і є головні плани аграріїв на 2023 рік.

Ірина Воронкіна

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *