Правду кажуть, що добро треба робити тихо, але замовчувати про справи, які приносять користь нашим захисникам та наближають час перемоги над руснею, теж не треба.
На жаль, лише нещодавно журналісти «Нового життя» дізналися про волонтерок із Самійлівки, які з кінця жовтня минулого року постійно плетуть маскувальні сітки. Збираються разом, ріжуть тканину і плетуть-плетуть, бо сьогодні армії потрібні масксітки, які б приховували військову техніку від очей ворога. Починали плести сітки в місцевому ліцеї, чому сприяла директорка закладу Климець Галина.
Одна із жінок, яка є ініціаторкою цієї роботи, розповідає: «Ми почали волонтерити від самого початку повномасштабного вторгнення. Під керівництвом старости Самійлівського старостату Ольги Благодєрової готували їжу військовим, пекли пиріжки і передавали їх разом із консервацією та іншими речами до волонтерських центрів. Декілька разів виливали і окопні свічки та передавали їх на фронт. Ось і з сітками так. Постійно збираються для плетіння Оксана та Тетяна Чигрин, Валентина Назарько, Збудчак Тетяна, Бондаренко Наталія, Лобас Світлана, Климець Інна, Жукова Ніна, Шевстусева Тетяна, але за потреби долучаються й інші, – це працівниці Самійлівського ліцею, закладу дошкільної освіти, Центру надання культурних послуг, пенсіонерки і безробітні тощо».
До слова, плести маскувальні сітки не так просто, то Оксана Чигрин і Валя Назарько спочатку їздили в Лозову до волонтерок із ГО «Жіночий легіон», щоб навчитися. А далі вже справа техніки і часу. Хтось плете, а хтось нарізає тканину, а це досить довготривалий і нелегкий процес.
Варто додати, що наразі основи для маскувальних сіток самійлівчанкам виготовляє Анатолій Чередніченко, за що йому жінки дуже вдячні.
Тетяна Чигрин розповідає: «У нас дружна громада, жителі якої досить активно відгукуються на заклики до доброї справи. До всього Світлана Пучкова, Світлана Хіврич та Ірина Іващенко ще й в’яжуть шкарпетки та плетуть коврики для військових, на фронт ми їх передавали безліч. Варто додати, що в магазини ми ставили спеціальні ємності для збору коштів на парафін, а коли потреба в свічках відійшла на другий план, закупили за зібрані кошти нитки для плетіння основ під сітки».
Ось так гуртом, за тихою бесідою, мелодійною українською піснею, а іноді й молитвою – робляться на Близнюківщині добрі справи.
Ірина Воронкіна
