П’ятниця, 29 Березня, 2024
Головна > ГАЗЕТА > НАМ ПИШУТЬ > Роздуми про..

Роздуми про..

Ще свіжі спогади в пам’яті людей про події Другої світової війни. Ще не зникли з лиця землі вирви та окопи тих часів. Ще не всі сльози висохли у матерів, вдів та сиріт, які вже давно стали дорослими людьми…

Але недарма кажуть, що історія рухається по спіралі. Ось і зараз, «дякуючи» нашим близьким сусідам, знову Україна вмивається сльозами, знову рвуться бомби, палають міста і села, гинуть люди. І кожен свідомий громадянин запитує себе і оточуючих: «За що? Чому багато років нам вбивали в голови, що поруч з нами живе «старший брат», який допоможе і захистить?»

І ось він нам «допомагає» і «захищає» – кров’ю та сльозами. Наші сім’ї, мов осіннє листя, розкидані по всьому білому світу, нас «звільнили» від житла, роботи, друзів, світла, зв’язку, вільного пересування – словом, від усього, до чого ми звикли і чим користувалися багато років.

Кінець лютого минулого року вкрався в наші мирні домівки, як злий грабіжник, який прийшов знищити нашу оселю, наш рід, наші звичаї і традиції, бо був впевнений, що тут зустрінуть його з хлібом і сіллю. Проте, не так сталося, як гадалося: мій народ, моя нація, піднялися на запеклу боротьбу із ворогом-сусідом. Лозунг «Все для фронту! Все для перемоги!» став актуальним для переважної більшості українців.
Не буду кривити душею, бо знаю, що і серед жителів нашої невеличкої громади є люди, які б з радістю зустрічали «визволителів». В той час, коли більшість моїх земляків займалася волонтерством, інші лише посміхалися собі в кулак. Тож само по собі напрошується запитання: чому ви до сих пір живете серед нас, їсте наш хліб і сало, а дивитеся в інший бік?

На щастя, таких людей серед нас невелика кількість, але вони є.

Завершилися новорічно-різдвяні свята, і хоч вони не були такими радісними, як завжди, проте ворог не зміг здолати нашу віру і впевненість у незламному дусі українського народу та Збройних сил України.
Ми встановлювали ялинки, дарували подарунки, варили кутю, різдвували, щедрували, посівали, ходили в гості і просто спілкувалися. Але основною темою залишалася тема війни та впевненість у нашу перемогу.
І так буде, адже ми великий народ, який нікому не здолати. Тож допомагаймо воїнам, працюймо віддано, шануймо землю, на якій живемо, яку любимо та заради якої кращі сини та доньки віддають своє життя.
Перемога буде за нами, адже у справедливих армій доля повинна бути щасливою, а для цього наша згуртованість і єдність повинні стати опорою наших Збройних сил України.

Ніна Клименко,
голова ради ветеранів

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *