Головна > Із читацького конверта

Роздуми про..

Ще свіжі спогади в пам’яті людей про події Другої світової війни. Ще не зникли з лиця землі вирви та окопи тих часів. Ще не всі сльози висохли у матерів, вдів та сиріт, які вже давно стали дорослими людьми… Але недарма кажуть, що історія рухається по спіралі. Ось і зараз, «дякуючи» нашим близьким сусідам, знову Україна вмивається сльозами, знову рвуться бомби, палають міста і села, гинуть люди. І кожен свідомий громадянин запитує себе і оточуючих: «За що? Чому багато років нам вбивали в голови, що поруч з нами живе «старший брат», який допоможе і захистить?» І ось він нам «допомагає» і «захищає» -

Читати далі

Близнюківці, ви просто неймовірні!

Війна кардинально змінила повсякденний ритм життя кожного українця. І виявилося, що вкрай необхідні речі можна запакувати в декілька валіз та взяти з собою у разі необхідності. Головне – тепло долоні рідної людини поруч. Багато мешканців Барвінківської громади залишили свої домівки, рятуючись від реалій лихоліття. Вони опинилися серед чотирьох тисяч внутрішньо переміщених осіб, яких прийняла Близнюківщина.Місцеві жителі допомогли житлом, речами, продуктами харчування, підтримали морально.Варто наголосити, що вимушену міграцію координує злагоджений колектив селищної ради. Особисто мені довелося поспілкуватися з секретарем ради Сергієм Володченком, оскільки моя колега потребувала фінансової допомоги для придбання дитячої суміші новонародженій донечці. Без зайвих слів проблему було розв’язано. Окремо хочу згадати

Читати далі

Те, що мало стати великим кіно…

Кажуть, війни рухають історію, не дають їй стати одноманітною, марудною, нудною. Можливо, тому сьогодні деякі вельможі, зухвало мріючи про необмеженість своєї влади й підтримуючи цю неоднозначну думку, крешуть своїми підборами біля кордонів моєї України. Поки не розумію цього вислову й навряд чи колись його сприйму, незважаючи на те, що вчу шкільний предмет – історію – як той, що через край сповнений людським стражданням, убивствами, насиллям. Червоний колір кишить у цих підручниках і не від краси вечірнього заходу сонця… Дякуючи моїм дідам, я не бачив війни, але складається враження, що вона живе в моїх відчуттях, емоціях, якихось неймовірних спогадах. Але звідки вони?

Читати далі