Чула, що Олександр Македонський не програв жодної битви (до слова, наш Іван Сірко теж). Тож носити ім’я Олександр – почесно і промовисто.
Сьогодні якраз усі Олександри- іменинники, з чим, шановні Саші, вітаю вас усіх та бажаю добра і миру. Особливі вітання Саші Носакову, зараз – воїну з передової. Нехай теплі, щирі слова підтримки зігріють твоє серце та на мить подумки повернуть тебе в рідну домівку. Недавно Саша був у відпустці, в цей час і відбулася наша коротенька зустріч. Побачила здаля. Посмішка яскрава , веселий погляд. Попереду на витягнутих руках- розкішна орхідея.
За мить уже я обіймаю цю квітку, дивуюся: для чого? Найособливіша квітка в моєму житті. Подарована не на свято, і не “просто так”. Подарована за те, що я є!! Що я є на цьому світі. Хіба мало важать такі слова, коли чужа (ні, не може бути чужа) людина заявляє в такий спосіб про твою важливість, хоча просто іноді бачимося та обмінюємося вітаннями.
Кілька днів ходила під враженням цих коротких слів. Бо саме їх говорила моя мама. Тільки вона…. Ось стою на порозі отчого дому, прощаємося. Мама тепло обіймає: “Доченька, дякую тобі”.
Я сміюся: “за що?” Відповідь коротка, але така значуща: “За те ,що ти є”.
Саша, хороший, славний, добрий, милий, дякую тобі я тепер. За слова, за те, що я вдома, займаюся своїми справами, живу звичним життям. А ти, замість того, щоб носити на руках своїх маленьких дітей, носиш зброю, щоб охороняти нас усіх.
Дякую, що нагадав мимоволі про мамині обійми, хоча твоя мама та дружина зараз туляться до тебе лише у своїх мріях та молитвах. Пишаюся, що ти- справжній чоловік. Сильний, мужній, добрий. Нехай Бог береже тебе, ти- гідний приклад для свого синочка.
Швидкої перемоги нам усім. І не забуваймо говорити такі слова, від яких розкривається душа, ростуть крила, радіє серце, грає усмішка, горять очі. Росте віра в себе і в людей.
Валентина Чабарай
