Розплакалась весна – не зупинить !
Сумує абрикоса в білім цвіті ..
В таку погоду бджілка не летить,
Аби її суцвіття запилити.
Ховається під стріху горобець,
Промок увесь, гойдаючись на гілці.
Весняний настрій сходить нанівець
І зайчик сонячний не скаче по долівці.
Лиш дикий голуб сумно вуркотить,
Присівши на обмоклу огорожу,
А, десь, в окопі захисник не спить,
Аби здолати нечисть всю ворожу !
Тримайсь, солдате, вже близький той час –
Зігріється душа в родиннім колі,
А тих, хто залишив в цім світі нас, –
Ми НЕ ЗАБУДЕМО НІКОГО І НІКОЛИ !!!
ВЕЛИКИЙ ДЕНЬ в дорозі вже –
І д е !
І в торбі в нього щось на сонце схоже !
Сльоза остання боляче впаде
Й ВОСКРЕСНЕ НЕБО !!!
А В НІМ – ВОЛЯ БОЖА !!!