Близнюківці вибороли чотири золоті медалі на Чемпіонаті Європи в Греції!

Сьогодні, 28 квітня, Близнюківщина зустрічала своїх чемпіонів: з чемпіонату Європи, який проходив у Греції, повернулися Вячеслав Шудров та брати Герасимови. Вони привезли на рідну землю чотири золотих медалі. Поштовх до таких високих досягнень у гирьовому спорті дав нині покійний тренер Близнюківської ДЮСШ Тарас Андрійович Осипа. Інтерв’ю про участь українців у змаганнях журналістам «Нового життя» дав Вячеслав Шудров.

Чемпіонат Європи з гирьового спорту проходив у період з 20 по 23 квітня в м. Нафпіон (Греція). В змаганнях взяли участь важкоатлети із 16 країн Європи. У складі національної збірної команди України з гирьового спорту перемогу здобули й наші земляки: брати Олександр і Єгор Герасимови та Вячеслав Шудров. Спортсмен ділиться враженнями:

Наразі більше хочу розповісти не про себе, а про молодого талановитого важкоатлета. Спортсмен Близнюківської ДЮСШ Єгор Герасимов, отримавши перемогу на Чемпіонаті України в м. Полтава серед юнаків, успішно пройшов відбір до складу національної збірної команди України з гирьового спорту, чим забезпечив собі поїздку на Чемпіонат Європи. До цих змагань Єгор готувався дуже старанно, відповідально та за чітко визначеним графіком тренувань. Як наслідок – зробив власний рекорд у поштовху двох гир по 16 кг кожна, 145 разів за 10 хв, коли найближчий суперник з Латвії зробив 127. Він тут зайняв І місце. На другий день Єгор також показав дуже гарний результат – ривок однієї гирі 16 кг – 204 рази, коли суперник зробив 190. В нього була запекла конкуренція зі спортсменом із Латвії. Загалом, високий рівень підготовки атлетів у складі національної збірної команди дуже надихає та мотивує. До слова, Єгор та Олександр перший рік у складі національної збірної. Щодо мене, то маю вже шестирічний досвід.
Олександр Герасимов – старший брат Єгора, також показав непоганий результат. Серед юніорів він виступав з гирями 32 кілограми і посів І місце в довгому циклі.
Я, Шудров Вячеслав, пройшовши відбір серед дорослих на Чемпіонаті України в Буковелі, також зайняв І місце з гирями 32 кілограми серед дорослих, у ваговій категорії до 63 кг, виборовши І місце.
Який настрій був у спортсменів української команди?
Як завжди, настрій збірної команди України бойовий, кожен спортсмен намагається показати свої кращі результати, виконати спортивні нормативи Майстрів спорту і Майстрів спорту міжнародного класу.
До слова, норматив Майстра спорту України міжнародного класу я виконав в минулому році на Чемпіонаті світу в Будапешті (Угорщина).
Чи підтримували вболівальники спортсменів з України?
Так! Атмосфера в спортивному залі була просто неймовірною! Ці почуття та емоції незабутні. Спілкувалися із спортсменами майже з усіх країн, які були на змаганнях, і всі вони підтримують Україну як незалежну, вільну країну. Навіть після змагань, повертаючись до готелю зі спортзалу, звичайні громадяни Греції нам гучно кричали «Слава Україні!». Я пишаюсь тим, що спортсмени з Близнюків можуть з гордістю підійматися на п’єдестал пошани з Українським прапором.
Ви були в багатьох країнах на змаганнях. В Греції були вперше? Які враження?
Брати Герасимови вперше за кордоном на змаганнях міжнародного рівня. Щодо мене, то на міжнародних змаганнях вже дев’ятий раз. Був у восьми країнах: Ірландія, Німеччина, Польща, Литва, Сербія, Угорщина, Данія, тепер і Греція. Найбільш гостинною мені здались Ірландія та Данія. Люди привітні та доброзичливі, захоплювалися нашою командою, і майже кожен запитував про те, звідки ми, та казали, що раді вітати українців у їхній країні.
Хочеть ще розповісти про те, що зазвичай, коли їдемо збірною на змагання в якусь країну, по дорозі нам намагаються організувати хоча б якусь ознайомлювальну мініекскурсію, щоб спортсмени могли трішки розслабитись та налаштуватися на виступ і, звісно, розширити кругозір та свої знання про життя й культуру інших народів.
До слова, в нашої команди є така традиція – ми обов’язково беремо з собою гирю в подорож. Вона у нас виступає як талісман, який веде до успіху. І, звісно, вона супроводжує нас на екскурсіях. Цього разу в Греції випала нагода жонглювати гирею під час екскурсії на метеорі на шляху до Нафпліона. Скажу відверто, не кожен наважується це зробити, бо бояться впустити спортивний снаряд у прірву, та все ж таки я набрався сміливості й виконав цю вправу. Це також вже стало традицією, минулого разу жонглював на Говерлі.

Дехто з подорожуючих свою присутність засвідчує наскельними написами, а ми – важкоатлети з України – таким собі енергетичним посилом: щоб і в них українським – козацьким духом пахло.
Звісно, перемогу здобуто завдяки власним старанням, наполегливості та неймовірним зусиллям. Та, певно, є люди, яким ви завдячуєте за теперішні успіхи?
В першу чергу хочу наголосити, бо це найголовніше: всі ці досягнення завдяки нашим військовим, які боронять територіальну цілісність, незалежність та свободу нашої держави. Вони віддають власні життя, захищаючи наше сьогодні та наше майбутнє. Низький уклін їм за терпіння, зусилля та витривалість. Це все завдяки ЗСУ. Дякую, що дають можливість тренуватися та тренувати дітей, які хочуть розвивати свої таланти та прагнуть досягати більшого.
Впевнений, що наш улюблений тренер – нині покійний Тарас Андрійович Осипа пишався б нашими виступами, як і завжди, бо це та людина, яка на виховання спортсменів віддала все своє життя, він в кожного з нас вкладав власне серце та душу.
Ще за часів, коли тренером гирьовиків був Тарас Андрійович, голова Близнюківської територіальної громади завжди допомагав, роблячи все можливе, щоб близнюківські спортсмени брали участь у змаганнях, незалежно від їхнього рівня та місця проведення. Щиро дякую місцевій владі за підтримку молодих і талановитих спортсменів нашої громади, що мотивує їх та надає можливість реалізуватись.
Розкажіть трішки про мрії та плани на майбутнє.
Впевнений, що з кожним роком збільшуватиметься кількість спортсменів з Близнюківської громади у складі національної збірної команди України з гирьового спорту. Та, як і кожен професійний спортсмен, який з дитинства займається спортом, мрію, щоб юні таланти розвивалися, досягали висот, чи то в спорті, чи в навчанні. Можу точно сказати, що їм зараз треба підтримка, попри такий складний для нашої країни час. Бо ці діти – наше майбутнє, а майбутнє обов’язково має бути мирним та щасливим.