Знайомтесь, Михайло на псевдо «РЕН», командир мінометного розрахунку окремої групи батальйону «Карпатська Січ»:
Для мене захист Батьківщини – найвище прагнення та найбільша чеснота з усіх можливих, оскільки в різні епохи все моє коріння та пращури приймали активну участь у боротьбі за незалежність України. Вони були визначними людьми і я не маю права осоромити їхню честь, тим більше, що зараз відбувається вирішальна битва за саме існування нашого українського народу. Не на мені почалася ця тривала визвольна війна, проте маю надію, що на мені вона закінчиться. Тому я тут, в лавах українського війська і хочу остаточно перемогти нашого одвічного ворога росію і бачити квітучу та сильну українську державу в майбутньому.
Я би визначив своє кредо, згідно першої заповіді українського націоналіста: «Здобудеш Українську державу, або загинеш в боротьбі за неї». Інших прагнень для мене не існує.
Мій прадідусь легендарна постать: полковник Україської повстанської армії та однин з найзвитяжніших командирів, удостоєний найвищої нагороди УПА, – Василь Андрусяк на псевда «Грегіт», «Різун». Відколи себе пам’ятаю в родині все було сповнене пам’яті про нього, зокрема бібліотека, де я міг про нього прочитати. Ним я надихався. Зараз усвідомлюю, що ті умови, в яких йому довелося воювати: міжвоєнний та повоєнний періоди Першої та Другої світових війни, то була тяжка боротьба в тотальній окупації України. Проте в тих умовах він створив дієві військові підрозділи, котрі героїчно вели боротьбу за звільнення рідної землі. Як на мене, їм було важче воювати, ніж нам, але прадід пройшов цей шлях з мужністю та залишив не тільки пам’ять, але й багато настанов для майбутніх поколінь. В своєму останньому бою, щоб уникнути полону й не здатися живим в руки ворога, легендарний Василь Андрусяк застрелився.
Михайло, як і його славетний прадід, на практиці опановував військову науку й досяг значних результатів. Свідомий нащадок свого роду та мужній воїн Сили територіальної оборони ЗСУ впевнено крокує до перемоги у складі 206 батальйону тероборони.
