Ганжа Олексій Володимирович народився у 1987році в селі Дубове, але потім сім’я жила у Вишневому. Дитинство, школа, потім служба в армії у прикордонних військах, сім’я, двоє синів. Життя котилося своєю стежкою: десь прямою, а десь звивистою.
У 2014 році Олексія мобілізували. Він був командиром відділення, яке обороняло місто Щастя. Після демобілізації шукав роботу, і з 2020 року наш земляк проживав та працював У Чехії. Повномасштабне вторгнення московитів сколихнуло життя всіх патріотів, які на той час знаходились за кордоном. Небайдужим був і Олексій Ганжа. Вже 3 березня 2022 року він повернувся в Україну і відразу ж пішов на фронт захищати рідну землю.
Харків, Луганщина, Бахмут… бойовий шлях Ганжі був важким. Влітку цього року чоловік мав два поранення, але надовго в лікарні не затримувався, бо вроджене почуття справедливості гнало Олексія на фронт до побратимів. За час несення служби наш земляк був неодноразово нагороджений. Серед його відзнак медалі «За військову службу Україні», «Захиснику Вітчизни», «За оборону Харкова», почесні нагрудні знаки «Золотий хрест» та «Сталевий хрест».
Сестра захисника Ольга Денисюк каже: «Олексій у нас надзвичайна людина. Він веселий, але сором’язливий, завжди був і залишається душею будь-якої компанії, бо передусім ставить вірну чоловічу дружбу. Ми всі хвилюємось за нього, адже знаємо характер нашого відчайдуха. Ми з мамою Наталією щодня чекаємо від нього вісточки, а ось тато так і не побачив сина, бо 40 днів тому перестало битися його серце. Я дуже люблю свого брата, вірю в його силу та молюся за нього, адже вже поховала свого коханого чоловіка Віктора, який теж з перших днів війни став на захист України. Пишаюсь своїми рідними і хочу, щоб люди знали про їхній подвиг та їх побратимів».
Ірина ВОРОНКІНА
