У перший день лютого у Львові відбувся Всеукраїнський танцювальний фестиваль «Ukr Dance Cup–2026», який зібрав понад 500 учасників з усієї України. На паркет вийшли танцюристи різних вікових категорій – 138 пар і 241 соло, що представляли 87 танцювальних клубів країни. Поруч із професійними парами змагалися аматори: діти, ювенали, юніори, молодь і дорослі. Конкуренція була надзвичайно високою, а суддівство – принциповим і вимогливим.
Серед учасників – семирічна мешканка Близнюківської громади Злата Рябухіна, яка нині тренується у Лозовій під керівництвом тренера Антона Левшина. Для юної танцівниці цей турнір став серйозним випробуванням на витривалість і майстерність – і водночас гучним успіхом.
Злата – учениця другого класу Близнюківського ліцею. Вона навчається у Близнюківській школі мистецтв (клас вокалу), додатково займається хореографією із засновником танцювального клубу Sky Hall Олександром Анісікіним, а раніше відвідувала секцію вільної боротьби, що сформувало фізичну витривалість, дисципліну та характер. Із трирічного віку батьки залучають доньку до творчих конкурсів – від показів дитячої моди до турнірів із бальних танців.
Злата Рябухіна
На львівському паркеті Злата змагалася у кількох номінаціях і вийшла у фінал у всіх категоріях, де брала участь. Вона виконувала європейську та латиноамериканську програми: вальс, квік-степ, ча-ча-ча, джайв, а також дебютувала у категорії Е клас – вищому рівні стандартної програми для її віку, що включає вальс, танго та квік-степ. Дівчинка виходила на паркет більше 20 разів у номінації соло Н класу.
Навіть несподівані труднощі не зупинили юну спортсменку: під час виступу порвалася танцювальна туфелька, тож Злата у фіналі змушена була танцювати у одній своїй туфельці, а іншу їй позичила подруга. За три години на паркеті вона перетанцювала 30 учасниць та виборола Кубок вальсу соло Н класу, ще два кубки в інших номінаціях, п’ять медалей і сім дипломів. А також отримала третій юнацький розряд.
Батьки зізнаються: такого результату не очікували навіть вони, адже до Львова їхали передусім за досвідом. «Я знала, що моя молодша донька талановита й відповідальна, але не очікувала такої сили волі, витримки й несамовитої жаги до перемоги, – говорить мама Євгенія. – Пишаюся Златою і щиро вдячна тренеру за його підтримку, вимогливість і віру у вихованців. Саме це й дає такі результати».
Варто зазначити, що фестиваль Ukr Dance Cup–2026 мав і благодійну складову – в межах заходу працював ярмарок зі збору коштів на потреби Збройних сил України. Особливо зворушливим став танцювальний номер ветерана Валентина Олексієнка, який після поранення пересувається на кріслі колісному.
Наразі змагання позаду. Залишилися втома, сильні емоції та ще одна сторінка успіху юної танцівниці.
У творчому доробку Злати Рябухіної – участь у престижних турнірах у Дніпрі, Харкові, Києві, Львові, Полтаві. І все це — під час великої війни.
Сьогодні як ніколи важливо, аби українські діти мали змогу жити повноцінним життям, розвивати свої таланти, мріяти й бачити перспективу. Саме заради цього працюють тренери, батьки, наставники. І саме завдяки українським захисникам і захисницям, які тримають небо над нами, є можливість проводити такі турніри, тренувати дітей і дарувати їм шанс виходити на паркет, сцену чи спортивну арену.
Яким буде її майбутнє – Злата вирішить сама. Але вже сьогодні вона гідно представляє Близнюківську громаду на всеукраїнській танцювальній арені й доводить: Україна має талановите, сильне й незламне майбутнє.
Фото із сімейного архіву
‼️Варто додати, що Злата – шоста дитина у багатодітній родині, де плекають сімейні традиції, панують любов і взаєморозуміння. Усі діти талановиті, і батьки вкладають усі свої можливості та час у розвиток їхніх творчих здібностей.
Старша, Ріна (2007 р. н.), навчається у педагогічному виші за спеціальністю «дитяча психологія». Вона неодноразово брала участь у показах мод, мріяла стати моделлю – і частково її мрія вже здійснилася.
Олеся (2009 р. н.) – студентка медичного коледжу, активна волонтерка, пише вірші та збирає власну бібліотеку.
Вікторія (2011 р. н.) грає на гітарі, любить куховарити, закінчила клас образотворчого мистецтва.
Олександра (2012р. н.) близнюківці знають як вправного бальника – його також тренує Антон Левшин, і хлопчик мріє стати професійним танцівником.
Петрик (2014 р. н.) – спортсмен-гирьовик, бере участь у змаганнях і мріє про власний автосалон. А Злата (2018 р. н.), рівняючись на старших сестер і братів, цікавиться багатьма напрямами, але нині її відданість бальним танцям.
«Наші діти – це наше життя, наше майбутнє і неймовірне щастя, – каже мама Євгенія. – Так склалося, що їхня доля формується у воєнний час. Однак, попри всі труднощі сьогодення, дітей потрібно народжувати й робити все можливе, аби їхня доля була щасливою. Я доземно вклоняюся військовим за їхній щоденний подвиг і розділяю біль втрат тих, чиї рідні поповнили небесне військо захисників».
Ірина ВОРОНКІНА
