Є професії, які залишаються з людиною назавжди – незалежно від обставин, відстаней чи життєвих викликів. Вони стають частиною характеру, способом мислення і внутрішньою потребою бути корисним. Саме такою є журналістика.
Відповідальний секретар редакції газети «Нове життя» Сергій Попов – яскраве підтвердження цієї істини. Із 2024 року він захищає Україну в лавах Збройних сил, нині служить сержантом Державної спеціальної служби транспорту. Та навіть у військових умовах не втрачає зв’язку з улюбленою справою. «Роботи, пов’язаної зі службою, у мене дуже багато, але я слідкую за подіями у Близнюківській громаді, звісно, читаючи повідомлення рідного “Нового життя”. А також передплачую електронну версію газети, бо друковане, на жаль, до місця мого перебування, не дійде», – розповідає Сергій. І це не просто слова. Це про відданість професії, яка не зникає разом із зміною життєвих обставин.
Нещодавно, під час короткострокової відпустки, Сергій завітав до редакції. Здавалося б, час для відпочинку, але колеги жартують: без нього – як без рук. Адже його технічні знання та вміння – незамінні у щоденній роботі редакції.
Тож замість повноцінного відпочинку – знову робота. Сергій ремонтує техніку, налаштовує обладнання, допомагає, пояснює. І робить це так само відповідально, як і до війни – разом із невеликим, але згуртованим колективом. «Я сумую за сім’єю, друзями – це зрозуміло, але й за роботою в редакції теж, бо не вистачає живого спілкування», – зізнається захисник.
Для редакції «Нового життя» Сергій – не просто колега. Він – частина команди, надійна опора і людина, яку тут щиро чекають. Чекають із перемогою, з поверненням до мирного життя і улюбленої та необхідної суспільству справи.
“Ми вдячні Сергію як захиснику, як професіоналу, як людині, яка навіть у найскладніші часи залишається вірною своїй справі, – каже редакторка видання Ірина Воронкіна. – Адже, коли нам вкрай потрібна допомога фахівця, ми зв’язуємось з нашим відповідальним секретарем і просимо його консультацій. Попри тотальну зайнятість він завжди знаходить час для того, щоб підтримати колектив у розв’язанні тієї чи іншої проблеми. Попереду у нашого колективу важлива робота: інформування громади, нові проєкти, нові виклики. І я впевнена: разом, у нашому «новожиттівському» колективі, ми обов’язково їх реалізуємо”.
Адже професія – це не лише робота. Це – частина життя, яка завжди з людиною.
Наталія ТКАЧЕНКО
