Ще у 2024 році до редакції «Нового життя» завітав юний кадет із Серафимівки – Сергій Клижко. Тоді йому було лише 16, але говорив він уже як дорослий чоловік: впевнено, без зайвих емоцій і з чітким розумінням свого майбутнього. Сергій мріяв стати професійним військовим, служити у штурмовій бригаді та нищити ворога, який прийшов на українську землю. Минув час – і ці слова стали реальністю.
Сьогодні журналісти «Нового життя» знову поспілкувалися із Сергієм. Тепер йому 18. Він закінчив військову школу і, щойно досягнувши повноліття, підписав контракт на два роки. Службу проходить у 82-й десантно-штурмовій бригаді на Запорізькому напрямку. Його позивний – «ШЕВА». І він уже не просто курсант чи кадет, а головний оператор БПЛА.
«Не жалкую про те, що вже півроку на війні, – коротко каже Сергій. – Це мій особистий вибір. Бригаду обирав виважено, по відгуках. Командири хороші».
Сергій вже отримав військово-облікову спеціальність «Стрілець» та спеціальність зовнішнього пілота БПЛА (безпілотних авіаційних комплексів мультироторного типу). Вона пов’язана з управлінням розвідувальними дронами, дронами-коригувальниками та засобами радіоелектронної боротьби (РЕБ).
Робота Сергія сьогодні – це сучасна війна, де величезну роль відіграють технології. Сергій працює з різними типами безпілотників і роботизованих систем. Він пояснює: «Для аеророзвідки, спостереження та коригування вогню артилерії й мінометів використовуються «Мавіки». FPV-дрони – для ураження техніки, укріплень і живої сили противника. Важкі ударні БПЛА застосовують для скидів боєприпасів, ударів по позиціях ворога та логістичних задач. НРК ( (наземні роботизовані комплекси) – для доставки боєкомплекту, провізії, евакуації поранених і виконання небезпечних завдань. «Крила» – це безпілотники літакового типу, які виконують переважно розвідувальні, а інколи й ударні функції. А ще – «Вампір», який добре знають українські військові, – це важкий багатоцільовий дрон-бомбер, який застосовують для ударів, дистанційного мінування та доставки вантажів. Немає нічого страшного, якщо ти розумієш, що робиш. Піднімаєш «Вампіра» – і працюєш по ворогах. Умови служби нормальні, ми ж не на курорті».
Втім, за цією напускною буденністю – війна, яка давно стала іншою. «Зараз роботизована війна, – наголошує Сергій,- Дронів дуже багато. Нам потрібні люди, які знаються на технологіях і літальній техніці, а також ті, хто вміє паяти, монтувати, програмувати – бо їхня роль дуже важлива – тримати дрони у справності. Ми, оператори БПЛА, таких хлопців називаємо «фіксики», бо саме від їхньої здавалось би рутинної роботи залежить результат ураження ворога».
Сергій Клижко планує залишатися у війську надовго: «Буду йти на курси. Хочу робити кар’єру в армії. І служитиму, доки дозволить здоров’я».
Варто додати, що родина Клижка добре знає ціну війни. Батько Сергій Миколайович із перших днів повномасштабного вторгнення захищав Україну. У 2024 році отримав важкі поранення – 50% опіків шкіри, багато уламків залишились у тілі. Після цього був списаний зі служби. Нині живе у Чернівцях. Двоюрідний брат Дмитро зник безвісти на Донеччині. Та попри все Сергій не втрачає людяності й тепла.
На позиціях військові самі готують їжу, підтримують один одного, товаришують. Поруч із ним служить друг Вадим із Чернівецької області, який нині проходить лікування. А ще на позиціях живе кішка Мурка, яка нещодавно привела кошенят.ми
Десь далеко, у Чернівцях, на нього чекає наречена Ніколь, яка мріє стати поліцейською.
Сергій спокійно та виважено розповідає про воєнні будні, в його голосі – ні скарг, ні жалю. Лише тверде переконання у тому, що він на своєму місці.
Колись хлопець із Серафимівки говорив журналістам, що хоче бути кадровим офіцером. Сьогодні він уже на фронті. Спокійний, упевнений, дорослий не за віком, а за досвідом. Завдяки таким хлопцям тримається фронт, тримається вся Україна!!!
Ірина ВОРОНКІНА
