У Криштопівському старостаті Тетяну Анатоліївну Щербак знають не лише як колишню вчительку математики, а й як людину, яка вміє поєднувати працю, творчість і доброчинність. Її дім давно став місцем, де звичайний папір отримує друге життя, а людська доброта – практичне продовження.
Із прочитаних газет Тетяна Анатоліївна створює речі, які дивують акуратністю і красою: корзини, декоративні вироби, подарункові композиції. Колись вона працювала в дитячому садку, а згодом 27 років викладала математику у Криштопівському закладі освіти. І навіть зараз, перебуваючи на заслуженому відпочинку, продовжує допомагати школярам підтягувати знання та готувати випускників до вступу. Не полишає й улюблених захоплень, то обожнює грати у шахи. У свій час захищала честь Близнюківщини на обласному чемпіонаті з шахів. А ось робота з паперовою лозою стала справжнім відкриттям вже на пенсії. «У брата я побачила корзинку, сплетену з газет. Мені так сподобалося, що захотілося навчитися й самій робити таку красу. Знайшла майстер-класи в інтернеті, спробувала – і вже не змогла зупинитися. Найдовше заготовити газетні трубочки («лозу»), а далі все йде швидше. Якщо є матеріал, то за два вечори можу зробити готовий виріб», – розповідає Тетяна Анатоліївна.
За творчою історією пані Тетяни стоїть непростий життєвий шлях, у якому було чимало випробувань, про які сьогодні згадувати вже не хоче. Каже: «На Харківщині я живу з 1974 року, приїхала за направленням після навчання. Якось мені сказали, що в селі залишаються тільки дурні, а розумні їдуть у місто. Але я з цим зовсім не згодна. У селі живе багато прекрасних, розумних, а головне – добрих та щирих людей. Ось я в ті далекі роки приїхала в чуже село Андріївку, до незнайомців, але і село стало рідним, і люди». З часом ці слова лише зміцнилися досвідом життя. «На моєму життєвому шляху було більше хороших, чуйних сільчан, ніж байдужих. Коли було важко, завжди знаходилися ті, хто допомагав. Я до цього часу вдячна людям з навколишніх сіл, які позичали мені великі суми грошей на купівлю будинку – без розписок і традиційних відсотків. Це була справжня довіра. Допомагали і тоді, коли хворіти почала», – зазначає Тетяна Анатоліївна. І додає: «Люблю село, своїх односельців. А ще із задоволенням працюю на городі та вирощую квіти».
Коли почалася повномасштабна війна, у житті Тетяни Щербак з’явився ще один важливий обов’язок – допомога Збройним силам України. Вона віддає десять відсотків пенсії та інших прибутків від продажу полуниці та городини на донати. «Я спочатку сама донатила, а потім протягом двох років збирали благодійні кошти в банку, яка стояла в магазині с. Андріївка, – розповідає Тетяна Анатоліївна. – Село наше маленьке, людей небагато, в основному пенсійного віку, але небайдужі покупці завжди підтримували ініціативу. За це я їм дуже вдячна. Є в Криштопівці пенсіонерка Сичова Ольга Андріївна, то крім щомісячних донатів, вона одного разу кинула до банки всю свою субсидію, не менше 4000 грн. Також продавали вироби з паперової лози, сушені трави: чебрець і лаванду. Всі кошти від продажів збирали докупи. За два роки ми перерахували на рахунок Аміла Насірова 30000 грн. Я не зовсім розумію творчість групи «Курган і Агрегат», але я величезний фанат їхньої волонтерської діяльності. Мені дуже сподобався фільм «Люксембург Люксембург», де в головних ролях фронтмени цього гурту – наші близнюківці. Та найголовніше, що ми їм довіряємо. На жаль, нашим пенсіонерам зараз дуже важко жити з невеликими пенсіями і стрімким ростом цін, тому все менше змоги донатити. Так вийшло, що з початку цього року загальний збір грошей припинили. А свої відсотки з пенсії віддаю на допомогу сину, який у війську».
Попри все, Тетяна Анатоліївна не втрачає внутрішньої сили. Вона підтримує, наскільки може, захисників, мотивує односельців і радіє життю, адже воно одне.
Ірина ВОРОНКІНА
