«Село Олександрівка знаходиться в балці, по якій протікає пересихаюча річка Опалиха, де створені загати, одна з яких утворює водосховище в 50 га. В селі є два невеликих ставки та сосновий ліс. За історичними даними 1859 року, Олександрівка була панським селом, в якому розташовувалось 115 подвір’їв й проживало 704 мешканці. До сучасної Олександрівки також увійшли села засновані в ХІХ сторіччі: Микільське (панське село навпроти Олександрівки по праву сторону Опалихи; 12 подвір’їв, 136 мешканців), Степанівка (або Лисівка, панське село, також навпроти Олександрівки, 16 подвір’їв, 136 осіб), Мала Андріївка (південно-східна частина сучасної Олександрівки; панське село, 7 подвір’їв, 63 особи). У жовтні 1941 року Олександрівка була окупована німецько-нацистськими загарбниками. У лютому 1942 радянські воїни з боями визволили населений пункт, але у травні 1942 року вимушені були залишити село. В запеклих боях брали участь воїни 66-го і 125-го кавалерійських полків. Остаточно село було звільнене у вересні 1943 року. Радянські воїни – визволителі поховані у братській могилі в центрі села», – такі дані дає Вікіпедія.
2021 рік Олександрівка зустрічає сумно, бо кожна третя садиба порожня, величезна двоповерхова будівля школи обростає чагарниками, молодь виїжджає з колись великого села, шукаючи кращу долю, бо тут працевлаштуватися ніде, окрім як у сільгосппідприємстві ПП «Агро Альянс 2007», де люди працюють лише сезонно. Єдиною живою будівлею із об’єктів соціальної сфери залишився Олександрівський сільський будинок культури, в якому функціонує бібліотека-філія. За словами місцевих жителів, сьогодні залишилося жилими близько 70 дворів, де проживають в основному люди похилого віку.
Відео можна подивитися в групі Нове життя у Фейсбуці.
