Понеділок, 18 Жовтня, 2021

Пані кадет

До численних вихованців Харківської військової гімназії «Кадетський корпус», де вже навчається на останньому курсі колишній учень Близнюківського ліцею Ілля Пономаренко, у навчальному році 2020/2021 долучилися ще наші юні земляки – Микола Бондар та Анна Рябенко.

Дівчинка закінчила вісім класів Близнюківського ліцею, сім з яких була відмінницею, і в 13 років твердо заявила своїй мамі: «Я вирішила, що далі навчатимуся у Харкові в «Кадетському корпусі»». Жодні вмовляння та перестороги матері не змінили бажання Ані стати вихованкою Державної гімназії з посиленою військово-фізичною підготовкою «Кадетський корпус».
24 серпня минулого року юна кадетка на контрольно-пропускному пункті Харківської гімназії поцілувала маму і впевнено попрямувала зовсім в інше життя, яке обрала сама.
Вона розповідає: «Рішення продовжити навчання в іншому закладі прийняла тому, що було цікаво спробувати щось нове, а ще перевірити себе на «слабо». До всього, в майбутньому планую опанувати професію, пов’язану з правоохоронними органами, то мені, окрім знань, потрібна ще й фізична підготовка. Отримати відповідні навички у Близнюках неможливо, то й вибір упав саме на Харківський «Кадетський корпус», про який чула та читала багато цікавого. До слова, одним із поштовхів до навчання саме тут стала стаття про Іллю Пономаренка в газеті «Нове життя». У серпні під спекотним сонцем в берцях та військовій формі ми, першокурсники, проводили безліч годин на плацу, готуючись до присяги. Думаю, що я витримала це катування тільки завдяки витривалості, закладеної в мене танцями, адже я декілька років тренувалася в танцювальному клубі Sky Hall. А зараз вже нічого не страшно, скоріше – дуже цікаво, хоча дисципліна у нас сувора. Ми прокидаємося о 6.30, відбій о 21.30, телефони отримуємо тільки на 30 хвилин ввечері, щоб повідомити батькам, що у нас все в порядку. Взагалі, за цей ще короткий час я отримала величезний досвід та набула багато нових знань і навичок, а ще, думаю, що я просто виросла. У мене безліч друзів, я обожнюю навчатися і поступово прямую до своєї мети. Звичайно, як будь-хто, сумую за мамою і рідним селищем, особливо зараз, коли ми на карантині, і вже майже місяць я не була вдома. Втім, це загартовує і організовує ще більше, а сил додають друзі, які знаходяться в таких же умовах, що і я».
Слід зауважити, що вже два роки поспіль до «Кадетського корпусу» набирають і дівчаток, то серед кадетів-юнаків Близнюківська красуня не одна, а ось в рідному селищі – ПАНІ КАДЕТ таки єдина.
Мама героїні цієї розповіді говорить: «Моя донька за цей рік стала набагато дорослішою і самостійнішою. Я пишаюся нею, її рішенням, в яке спочатку не вірила і цілодобово відмовляла її від такого кроку. А ось тепер чекаю на свою дитину вихідними днями і намагаюся її побалувати смачненьким, бо в «Кадетському корпусі» дітей годують лише корисною їжею, яка додає енергії, а смачненького ж хочеться. Сьогодні моя донька третя в групі за рівнем навчання, а 8 березня здивувала мене приємним продарунком – Грамотою за виховання чудової доньки, підписаною директором «Кадетського корпусу» генерал-майором Середою Олексієм Порфировичем».
Залишилося додати, що діти теперішнього покоління вражають своєю дорослістю та виваженими рішеннями, які приймають у досить юному віці. Ані Рябенко зичимо й надалі впевнено прямувати обраним шляхом, а ми пишаємося такими земляками, які зовсім скоро будуватимуть нову Україну.


Ірина Воронкіна

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *