Субота, 23 Жовтня, 2021
Головна > ГАЗЕТА > БЕСIДИ,ІНТЕРВ'Ю > Таємниці Близнюківського архіву

Таємниці Близнюківського архіву

З утворенням Давньоруської держави та поширенням писемності на її землях виникли перші архіви. Основними центрами зосередження найдавніших писемних документів були великокнязівський двір, церкви, монастирі та приватні зібрання.
В усі часи архівне зібрання документів було надважливою справою, адже таким чином зберігалося найбільше надбання людства – його знання, події різних часів та зафіксовані рішення, від яких залежало життя як людей, так і цілих держав.
Про сьогодення Близнюківського архіву розповість ЛЮДМИЛА МИХАЙЛІВНА ОРОБЧЕНКО.

За даними Вікіпедії (за станом на 2020 рік) мережа державних архівів України включала 2432 установи. Людмило Михайлівно, а до якого з підрозділів належить архів, що функціонує у Близнюках по вулиці Свободи 30?

Наразі я обіймаю посаду головного спеціаліста архівного відділу Лозівської райдержадміністрації. Зазначу, що у Близнюках діє два архіви. Перший – це територіальний відділ Лозівської РДА, розташований в смт.Близнюках, утворений внаслідок об’єднання Близнюківського, Первомайського та Лозівського районів, згідно з адміністративно-територіальною реформою. Другий – трудовий архів Близнюківської селищної ради, в підпорядкування якого перейшли офіційні документи всіх нині розформованих сільських рад колишнього Близнюківського району.

Які документи і з якого часу зберігаються в архіві, де Ви працюєте?

У нас зберігаються документи місцевого значення, які відносяться до документів Національного архівного фонду, які мають постійний термін зберігання. Наразі в нашому архіві зберігається близько 30 тисяч документів та 300 фондів. Найстаріші датуються 1943 роком. На жаль, інші архіви, які могли зберігатися до цього року, були знищені в період окупації, то почали накопичуватися лише з вересня 1943 року після звільнення від німецько-фашистських загарбників. Саме з того часу і збережено протоколи засідань виконкомів і сесій сільських рад, рішення колгоспних активів та Близнюківського Народного суду. Хочу наголосити, що в цих архівах закладена не просто історія воєнних та повоєнних років Близнюківщини – це унікальні історичні факти про життя людей того часу. Документи незвичайні не тільки за змістом, а й за оформленням, бо часто вони написані на полях газет чи просто вирваних звідкись клаптиках паперу. Читати ці архівні дані надзвичайно цікаво, бо вони не шаблонні і не відшліфовані діловим мовленням, а передають в розмовному стилі колорит колишніх справ та рішень, від яких залежали людські долі. Видно, що це «живий» документ. І хоча їхня форма досить незвична для сьогоднішнього діловодства – це в жодному разі не применшує значення тих чи інших справ і рішень. Скоріше, навпаки, відкриває незнайомі сторінки тодішнього побуту та життя близнюківців. Повірте, читати ці документи можна як художню літературу.

Які з документів найбільше захоплюють Вашу особисту увагу?

Беззаперечно, це документи Близнюківського Народного суду за період з 1943 до 1947 роки. Слід зазначити, що вони створені репресивними органами комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991рр. і доступ до них є відкритим. Тобто, ці документи мають право бути виставленими для ознайомлення та використання широким загалом.
В рішеннях суду, сільських рад та колгоспних зборів вражають як турбота про людину, наприклад, якщо сім’я бідувала, вона не залишалася поза увагою місцевої влади, так і негативне ставлення до навіть найменшої провини, як-то покарання дітей та підлітків за збирання мерзлого буряку чи картоплі для того, щоб не померти з голоду. Цікавими є також документи, що були додатками до рішень суду та сплати держмита – це марки формату 2х3 см.

Ви вже 16 років працюєте в архіві, то які зміни відбулися за цей час в установі, яка зберігає безцінні історичні факти?

Я дійсно багато років займаюся прийманням, збереженням та опрацюванням архівних документів, деякі з яких достойні бути музейними експонатами як реальні факти минулих років Близнюківщини. На жаль, з кожним роком все менше уваги приділяється нашій установі. В той час, коли прогрес стрімко прямує вперед, створюються навіть віртуальні екскурсії архівними фондами, у нас немає навіть достойного приміщення для зберігання, не говорячи вже за читальний зал, де бажаючим ми зобов’язані надавати змогу ознайомлюватися з необхідними документами. Маю величезну надію, що теперішня місцева влада знайде можливість надати нове приміщення для зберігання цінних документів, згідно із законодавчими вимогами щодо зберігання архівних фондів.
Сьогодні архів знаходиться прямим учасником реформ, що відбуваються. Адже жодна установа не може бути ліквідована без передачі на постійне зберігання архівних документів за весь період існування юридичної особи. Це спричиняє набагато більший обсяг роботи, а через постійні оптимізації сьогодні в архіві працюю я одна, в той час, як раніше, навіть при значно меншому навантаженні, в архіві працювало 2-3 особи. То мені зараз конче необхідна допомога в прийманні, облаштуванні та зберіганні архівних документів.

Наостанок цікаво дізнатися, з якого року в архіві є підшивки газети «Нове життя»?

Саме з того року, коли газета стала називатися «Новим життям», тобто з 1965, коли після трирічної перерви, зумовленої приєднанням Близнюківського району до Лозівського, наша улюблена районочка почала видаватися знову. А ось попередні номери цього ж видання тільки під іншими назвами, як-то «Більшовик», «Соціалістичні лани», «До нового життя», зберігаються в інших архівах і в редакції теж.

Дійсно, в редакції до цього часу зберігаються підшивки газети з 1953 року. На той час часопис Близнюківщини носив назву «Соціалістичні лани». А Вам, Людмило Михайлівно, щиро дякую за цікаву розмову.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *