Неділя, 17 Жовтня, 2021
Головна > ГАЗЕТА > НАМ ПИШУТЬ > Маємо надію на краще майбутнє

Маємо надію на краще майбутнє

Заснування

Територія, де зараз розкинулася Новоукраїнка, за географічними даними знаходиться високо, вода далеко, і тому довгий час не заселялася. Втім, поблизу знаходилися велике село Дягове, маєток графа Сумарокова – Ельстона, польського пана Пукало та пана Попова. Лише на початку ХХ століття в 1901 році почали переселятися родини з Ганнівки та Добровілля, утворився невеличкий хутір П’ятихатки, який поступово розростався. З часом з’явився хутір Сухий. З іншого боку почали будуватися переселенці з села Веселого, тому і називався хутір Веселий. Після революції ці хутори об’єдналися в населений пункт, який мав назву Ново-Українка. Село розквітало, росло і досить часто переходило до складу різних колгоспів (комун). В 1927 році з матеріалів маєтку графа в центрі було зведено школу, яка і на даний час знаходиться в цьому ж приміщенні.

Друга світова війна

З Новоукраїнки добровольцями на фронт пішли і не повернулися 126 осіб. Під час війни село декілька разів переходило з рук в руки, тут велися запеклі бої. Багато сміливих людей (118 осіб) віддали життя за мир і поховані в двох Братських могилах в Холодному та Новоукраїнці. З них відомі лише 39 офіцерів та солдат, нагороджених орденами і медалями за хоробрість та мужність. В період окупації було підбито радянський літак, яким керував Герой Радянського Союзу. Довгий час його переховували новоукраїнці на горищах, ризикуючи життям не лише своїм, а й своїх дітей. На жаль, прізвище його невідоме, бо сьогодні вже не залишилося очевидців тих подій.

Відбудова

Після війни село поступово відроджувалося. На початку 60-х років в населений пункт провели електроенергію, телефонний зв’язок, побудували ферму, магазин, будинок культури, їдальню, гуртожиток, який згодом перебудували в дитячий садок, відкрили бібліотеку, Дягівський ФАП, добудували спортзал і клас у школі. Через територію Новоукраїнської сільської ради пустили продукто- і аміако- проводи державного значення.

Шляхи реорганізацій

До 1979 року Новоукраїнка входила до складу Лукашівської сільської ради, з 1980 року – Добровільської, а в 1992 році рішенням Близнюківської районної ради була утворена Новоукраїнська сільська рада, до складу якої ввійшли три села: Новоукраїнка, Новомиколаївка, Холодне. Першим головою сільської ради було обрано Вовка Андрія Григоровича; з 1998 року раду очолювала автор цієї статті Бовкун Наталія Михайлівна, з 2006 року – Сокол Сергій Федорович. 25 жовтня 2020 проведено укрупнення громад і сформовано одну громаду з центром у смт. Близнюки – об’єднану Близнюківську селищну раду.
Після війни і до 1976 року на території Новоукраїнки діяла комуна «Червона зоря», а з 1977 по 1988 рік село було у складі колгоспу «Більшовик» Добровільської сільської ради. З 1988 року колгоспом «Червона Зоря» керував Іваненко Віктор Миколайович, з 1991 по 1997 роки – Биченко Іван Іванович. У результаті реорганізації колгоспу «Червона Зоря» утворено ПСП з такою ж назвою, яке очолює й до сьогодні Іваненко Віктор Миколайович, та СТОВ «Промінь» – директор Одинець Микола Петрович. Одноосібно утворилися приватні підприємства Нагацького Петра, Головаша Сергія, Савича Сергія, Дідича Віталія. А згодом, багато односельців почали самостійно обробляти приватні паї. Цим самим в умовах тотального безробіття займати себе працею та утримувати сім’ї.

Часи розквіту

В 80-х роках ХХ століття (голова колгоспу Биченко Іван Іванович, прораб – Лісовець Михайло Миколайович) побудовано нові вулиці – Шкільну та Садову, нові будинки в селі Холодне і великий тваринницький комплекс. Також прокладено асфальтовану дорогу і під’їзд до кожного двору. Планувалося відкриття шахтарського містечка та проведення газу в села Новоукраїнської сільської ради, то колгоспами імені Леніна та «Червона Зоря» було проплачено кошти за проведення газопроводу, але… прийшли роки перебудови! І вже з 2010 року в селі Холодне не залишилося жодного мешканця.
За розповідями односельців, колись була у Новоукраїнці і церква, розташована у маленькій хатинці, яка з часом таки припинила своє функціонування.

Населення

Працьовиті люди жили і живуть у нашому мальовничому селі. За досягнення в праці держава нагородила їх високими званнями і нагородами: кавалери ордена Леніна – Савісько Михайло Федорович , Огар Яким Юхимович, Кожушко Олександра Прокопівна; кавалери ордена Червона Зірка – Новоторцев А.С. ( нагороджений двічі), Рябухін Михайло Федорович, Михайлик Марко Максимович Кожушко Олександра Прокопівна. Знаний не лише в районі, а й в області ветеран праці, неодноразово нагороджений орденами, медалями, знаками пошани, грамотами – передовий механізатор колгоспу «Червона Зоря» – Дикий Олексій Михайлович.
Користуються повагою і пошаною ветерани педагогічної праці (у кожного більше 30 років педагогічного стажу): Виприцька Віра Павлівна, Лісовець Катерина Михайлівна, Астаппєв Віктор Іванович, Астаппєва Валентина Миколаївна, Биченко Неллі Вікторівна, Гришина Ольга Петрівна.
Багато гідних людей виросли і вивчилися в нашому селі, здобули потрібні професії та працюють у різних куточках світу. Хочеться згадати випускницю Новоукраїнської школи – суддю Близнюківського районного суду – Лобановську Сніжану Миколаївну.
Молоде покоління села продовжує традиції батьків. За вагомий внесок і високі досягнення в праці нагороджені грамотами і цінними подарунками молоді механізатори ПСП «Червона Зоря» – Дикий Олександр Олексійович, Зенкін Юрій Вікторович, Валько Василь Миколайович, Жмиря Едуард Васильович.
Прославила своє село і футбольна команда, організована Биченком Іваном Івановичем. Юні спортсмени Новоукраїнської школи під керівництвом вчителя фізичної культури Лопіна Віктора Володимировича займали призові місця з легкої атлетики, футболу і міні-футболу на змаганнях районного та обласного рівнів.
Хочеться пригадати і страшну афганську війну. Не оминула вона і нашого села. До виконання свого військового обов’язку було призвано і наших односельців: Горбаша М.П., Нечипоренка М.А., Гулія О.В., Гулія В.М., Головаша Ю.П., Парфілка В.М., Зенкіна Е.В.. Слава Богу, всі вони повернулися живими, але моральної шкоди і душевних ран – не вилікувати!
Всі вони прирівняні до учасників бойових дій!

Об’єкти соціальної сфери

Знають новоукраїнських самодіяльних артистів та дитячі танцювальні колективи, яких організовувала та готувала до виступів завідуюча СБК Дика Любов Олександрівна; музикантів 80-их років (керівник гуртка Жирний Руслан Станіславович); танцювальні колективи «Ритм» та «Непоседы» (директор СБК Болтнєва Наталія Володимирівна). Сьогодні очолює СБК Дика Марина Борисівна, яка теж об’єднує навколо себе творчих людей.
До слова, вихованка танцювального гуртка Новоукраїнського будинку культури (керівник Болтнєва Н.В.), випускниця нашої школи, а згодом Лозівського училища культури та мистецтв та Харківського педагогічного інституту Бовкун Настасія Юріївна отримала змогу працювати за кордоном, де майже 5 років жила на островах Тайвань та Макао.
Гарним осередком дошкільної освіти в селі є дитячий садок. З 1998 року його відремонтовано і знову відкрито для малечі, у свій час він підпорядковувався сільській раді. Спочатку завідувачкою закладу була Ганзієва Людмила Миколаївна, а з 2013 року – Єльмєєва Олена Михайлівна. З 2006 року Новоукраїнський ДНЗ переведено на сезонний режим роботи, то дуже прикро, що наші дітки позбавлені навчання і спілкування протягом 9 місяців, а працівники змушені ставати до центру зайнятості.
Функціонує в селі бібліотека-філія. Довгий час очолювала її Дика Любов Олександрівна, а з 1990 року – Лиман Валентина Григорівна, яка самотужки організувала і оформила класну кімнату у народному стилі, де можна було побачити і старовинну прядку, і вишиті рушники, і речі старовинного вжитку. Односельці надавали в цьому допомогу.
Матеріал про історію села Новоукраїнка та місцевої школи підготували Бовкун Наталія Михайлівна, Биченко Неллі Вікторівна, Дика Юліна Василівна.
А величезний колаж у коридорі закладу освіти – Бовкун Наталія Михайлівна та Лопін Віктор Володимирович.
Працює в Новоукраїнці і фельдшерський пункт. Дуже довго була його назва Дягівський ФАП. Лише недавно він став ФП с. Новоукраїнка. Завідувачем довгий час працювала – Жирна Тамара Іванівна, а з вересня 2014 року – Дика Юліна Василівна, яка завжди прийде на допомогу і дасть пораду.
Бути в курсі всіх новин і реформ допомагає нам поштове відділення, завідувачами якого були Гулій Раїса Макарівна, Чмуль Катерина Іванівна, Болтнєва Юлія Володимирівна, а на даний час Головаш Оксана Сергіївна.

Був у Новоукраїнці і магазин Близнюківської споживчої кооперації, в якому завмагом кожна у свій час працювали Соляник Любов Григорівна та Венець Ольга Володимирівна. Після розпаду системи у 1998 році за сприяння сільського голови Бовкун Н.М. було відкрито приватним підприємцем Кременчуцькою Юлією Володимирівною маленький магазинчик, де продавцем працювала Морозова Лідія Миколаївна, а після неї – Сільченко Оксана Леонідівна. На жаль, в результаті замикання він згорів.
У приміщенні закладу культури працював магазинчик ПП Хісамієва. Продавчинею була Вінець Ольга Володимирівна. Наразі залишився тільки один магазин – ПП Іванова М.

Сьогодення

Наше село з красивою назвою – Новоукраїнка є частинкою мальовничої Близнюківщини. Сільська громада дуже прагне зберегти осередки культури, освіти, підприємства, створити робочі місця і умови для розвитку села та покращити добробут його жителів. Але з кожним роком життя стає, на жаль, гіршим… Вже не функціонує Новоукраїнська школа, попередили баткьів про закриття дитячого садочка, немає сільської ради, залишилося менше 10 жителів у селі Новомиколаївка та й у Новоукраїнці за підрахунками офіційно проживає всього близько 160 жителів. Майже в усіх колодязях пропала питна вода – це найбільший колапс у селі! Люди змушені воду купувати у магазині чи в районному центрі, а технічну беремо у ставках, які теж висихають, і сьогодні від колись повноводних водойм залишилися калюжки!
У приватних господарствах працює дуже мало людей, розпайовано та зруйновано тваринницькі ферми, тракторний і авто-парки, які були основними місцями працевлаштування населення! Люди не мають змоги працевлаштуватися. Тож і, відповідно, ніде отримати стаж роботи. Самозайнятість у приватних господарствах та обробіток своїх паїв і присадибних ділянок – основний дохід для утримання сімей.
Руйнується від давності і дорога по селу. Протікає дах у Будинку культури…

Але наше село живе! Маємо надію на краще майбутнє, на перспективу покращення з допомогою нової влади, на ініціативність жителів – яких, звичайно, треба згуртувати, направити та зацікавити! А для цього, на мою думку, треба ініціативного, креативного та люблячого свою маленьку Батьківщину представника на посаду старости.

Наталія БОВКУН

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *