На луки туман опустився. День літній поволі згасає.
І сонце, за день натомившись,
За обрій спочити лягпє.
Над ставом верба похилилась,
В задумі вдиаляючись в воду…
Що бачиш у темних глибинах,
Загублену юність, чи вроду ?
Купаються зорі в воді,
І місяць, як човен на хвилях,
Гойдаючись, лине туди
Де юність верби загубиоась…
У темнім гаю соловей
Зворушує піснею душу.
І рветтся вона із грудей
Коханій єдиній назустріч…
…А вранці роса упаде
Вербі сивиною на коси.
І зникне це дійство нічне
З промінями першими сонця…
