Краса, талант та добра душа – це про Юлію Максимчук. Вона народилася і виросла у Близнюках в сім’ї, де люблять співати і поважають один одного. Так склалася доля, що у 30 років її мама залишилася вдовою з двома доньками на руках, і жінка все зробила, щоб дівчатка отримали освіту та виросли достойними людьми.
За спиною Юлії Максимчук навчання в бізнес-коледжі та Харківському училищі культури, яке дівчина закінчила з червоним дипломом, бо то була точно її професія. Потім за направленням приїхала до рідних Близнюків і почала працювати в районному Будинку культури.
«Через рік роботи в РБК мама наполягла на тому, щоб я здобула вищу освіту, то я закінчила заочне відділення гуманітарно-педагогічної академії і маю ще спеціальність соціальний педагог», – розповідає героїня цієї статті.
Чарівну солістку знають на Близнюківщині, бо без неї не обходиться жоден концерт в громаді. А вона, в свою чергу, обожнює свою роботу, поважає глядачів та цінує колег.
«У нас просто золотий колектив – Олександр Капран, Тетяна Грицай, Володимир Горбань, Олена Мухіна, Сергій Даниленко, Олександр Помазан, Денис Гень, який, на жаль, вже переїхав в інше місто. Та найбільше я захоплююсь моїм учителем, наставником, другом і порадником Олександром Васильовичем Келебердою. З ним ми працюємо в тандемі. Саме Васильович допомагає мені реалізуватися як співачці. Він надталановитий чоловік, бо пише музику і вірші, створюючи неперевершені пісні. Разом ми їх записуємо і вже є декілька альбомів для любителів шансону, до яких ввійшли наші спільні роботи» – пояснює Юлія Володимирівна.
А ще Юлія Максимчук вміє вишивати. Ось що вона розповідає: «Почалося все з підписки на Книжний клуб у 2012 році. В одній із книг я побачила схему невеликої ікони. І чому б не спробувати? – запитала сама себе. Я розуміла, що це досить кропітка робота, але люблю досягати мети, і вишила хрестиком ікону Казанської Божої матері розміром 20х15 см. Критично оглянувши свій витвір, твердо вирішила: я буду це робити. Спочатку вишивала за схемами, які сама переносила на чисту тканину, а згодом таки спростила собі завдання і почала вишивати вже по надрукованій на тканині схемі.
Загалом займаюся вишиванням вже більше дев’яти років, маю 25 робіт. До слова, коли постає питання, що подарувати близькій людині, в моїй уяві відразу з’являється вишивка, яка асоціюється з людиною. То починаю шукати схему за типом та характером того, кому буде в подальшому належати моя робота.
Серед останніх вишивок – ікона Казанської Божої матері, яку я планую подарувати Свято-Іллінському храму. Це виняткова робота, бо ікону я вишила бісером, кристалами та перлинами».
Юлія Максимчук притягує до себе людей як магнітом, бо в неї не можна не закохатися. До слова, саме це і зробив її чоловік Сергій, з яким прямує по життю ця мила тендітна жінка вже чотирнадцять років.
Ірина ВОРОНКІНА
