Четвер, 8 Грудня, 2022
Головна > ГАЗЕТА > НАМ ПИШУТЬ > Поговори зі мною, тату…

Поговори зі мною, тату…

Добридень, тату! Ось я і прийшов…
Ну, як ти тут? Замерз? Земля ж холодна.
У лісі між могил твою знайшов,
Побуду трохи. Поговорим. Можна?
Вже орків в Нашім Ірпені немає,
Тікали й награбоване губили.
Сирена раз чи два на день лунає,
Літають в небі наші гвинтокрили.
Ірпінь розбитий ожива потроху,
Вже відновили міст, є газ, вода.
Лише нема в будинку твоїх кроків,
Тебе нема… І це для нас біда…
Так мало ми з тобою були разом –
Все працював, щоб краще нам жилось.
Не думай, тату, ні – це не образа,
Просто тебе не вистачає… Ось…
Я не дитина! Я тепер дорослий!
Я вчусь онлайн, щоб неуком не бути.
У мами часто помічаю сльози,
Вночі без тебе важко їй заснути.
Мені не легко теж, та я не плачу,
Хоч часом важко стримати сльозу.
Піду твоєю стежкою, побачиш!
Примножу славу й гордо понесу!
Я буду захищати Україну,
Як ти її для мене захищав!
Плекатиму я мову солов’їну
І розмовлятиму, як тато розмовляв.
Я син свого народу – чуєш, тату?!
В мені козацький дух! Як був в тобі!
Ти можеш, тату, тут спокійно спати –
Клянусь тобі на нашому гербі,
Що ворог більш не прийде в Україну!
Що виросту тебе достойним я!
Я біля тебе посаджу калину,
Ростиме з нею і любов моя.
Я вже піду… Бо мама зачекалась,
Поговорили… Трохи легше стало.
Життя твоє так рано обірвалось,
Та пам’ять вічна! Як і вічна слава!

Вірш написаний на честь загиблого Ігоря Кроткіх… Маю надію і впевненість, що син – Савелій, буде гідним продовженням батька!
Щасливої долі тобі, хлопче!

Автор :© Віолетта Кравченко

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *