П’ятниця, 27 Січня, 2023
Головна > ВІЙНА > Плакатимемо після перемоги

Плакатимемо після перемоги

Яна, Катя і Олена – харків’янки, які зараз захищають Україну. Вони зовсім різні зовнішньо, за родом діяльності, за віком і характером, але це єдине ціле – сильне, мотивоване і любляче!

Чарівна блондинка Яна, якій 45 років, продавчиня. Троє дітей, за якими вона страшенно сумує, зараз в Польщі. Вона розповідає, сумно посміхаючись: « Я хоч і дружина військового, та до ранку 24 лютого не вірила, що війна таки буде. Напередодні чоловік зателефонував і повідомив, що вдома не ночуватиме. Я тричі перепитала, чи все нормально. І почувши спокійну відповідь, заснула. О 4 ранку нас з донькою розбудили вибухи. Вікна квартири виходять на Рогань, то кривава заграва, що відбивалася у склі, якось поставила на місця думки – війна! Я виросла в багатодітній сім’ї, то звикла надіятися на себе. Сидіти, склавши руки, не вмію, то й пішла до військового комісаріату. Ось і служу зараз. Дівчата з магазину, де працювала в мирний час, телефонують і запитують, коли повернусь. Повернусь, коли переможемо окупантів. Вірю, що це буде скоро.»

Невеличка худенька Катя з косою до поясу у важкому бронежилеті з автоматом виглядає досить войовниче. «Я юрист, – розповідає дівчина, – Живу в районі північної Салтівки. Перші вибухи у Харкові, які почула о 5 ранку 24 лютого, навіть зняла на телефон. Тепер ось бережу, щоб мотивувало ще більше, бо мій будинок вщент зруйновано. Добре, що батьки встигли врятуватися». Катерині 24 роки, і вона точно знає, що від неї теж залежить наближення перемоги.

Сором’язлива 36-річна Олена виросла на Салтівці. Після школи вона закінчила Харківський національний університет міського господарства імені О.М. Бекетова, потім співпрацювала з поліцією, а перед початком війни працювала швеєю на виробництві. «24 лютого з благословіння мами я пішла до воєнного комісаріату, який на той час готувався до евакуації, але ми все встигли оформити. Маю багато родичів у росії, знаю про те, що люди цієї національності розуміють лише силу. То я в лавах Збройних сил України. Що робитиму після війни? Житиму!».

Наостанок задала їм чисто жіноче запитання: «Дівчатка, а плачете?» У відповідь почула однакове і категоричне: «Ні! Наплачемось потім, після перемоги, коли можна буде дати волю емоціям».

Ірина ВОРОНКІНА

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *