Четвер, 1 Грудня, 2022
Головна > ГАЗЕТА > БЕСIДИ,ІНТЕРВ'Ю > Будні сільського лікаря

Будні сільського лікаря

Окрасою Самійлівського старостинського округу є новенька амбулаторія загальної практики сімейної медицини. Довго вона будувалася і вводилася в експлуатацію, але то було в житті до війни.

Зараз саме в цій будівлі вже майже рік надає пацієнтам висококваліфіковану медичну допомогу лікар Володимир Талдаєв.

Цей 26-річний чоловік народився і виріс в селі Широкому, а закінчивши Самійлівську школу, вирішив стати лікарем, як його прадід.

За плечима Володимира Талдаєва дві вищих освіти. Він закінчив Харківський медичний університет за спеціальністю «Педіатрія», пройшов інтернатуру, а пізніше вивчився на спеціаліста з менеджменту в медицині та фармацеї.

Лікар розповідає: «Паралельно з навчанням я працював в різних медичних закладах медбратом. Довелося набиратися досвіду і в приймальній, і у відділеннях інтенсивної терапії тощо. З липня минулого року займаюсь самостійною практикою в Самійлівській амбулаторії ЗПСМ.

За цей час я мав багато випадків клінічної практики і прийшлось мені несолодко. Я щиро дякую долі за те, що поруч зі мною працює чудова медична сестра Грищенко Лідія Василівна – це людина, без якої я як без рук. Вона знає місцевих жителів, вміє комунікувати з пацієнтами будь-якого віку і прекрасно виконує свої професійні обов’язки.

Війна в моєму професійному житті не змінила нічого, хіба що побільшало пацієнтів з числа внутрішньо переміщених осіб та дещо змінилася картина захворювань: значно збільшилась кількість пацієнтів з гіпертонічними кризами та ішемічною хворобою серця».

За цими короткими реченнями, сказаними спокійним тоном, криється щоденна кропітка робота сільського лікаря. Це не тільки прийом в кабінеті, а й виклики додому до лежачих пацієнтів, умовляння та консультації, поради та надання невідкладної медичної допомоги. Війна принесла з собою проблеми з пальним і медичними препаратами, які лікар намагається розв’язувати разом зі старостою Ольгою Благодєровою.

«Та кому зараз легко? – відмахується чоловік. – Вже все більш-менш устаткувалося. Знайшли кошти, закупили ліки, допомогли людям. У разі нагальної потреби, тобто в критичних випадках, коли я вже не в змозі надати якісну медичну допомогу, знаходимо можливості відправляти хворих до лікарень, наприклад, в Павлоград, де зараз більш безпечно. Потихеньку, потихеньку і все владнається».

Сьогодні в Самійлівській амбулаторії стоїть на обліку 224 дитини від 0 до 18 років і це теж особлива категорія пацієнтів лікаря Талдаєва, бо до них потрібен особливий підхід. «Лікувати дітей непросто, їх треба любити і розуміти, тоді легше знайти з ними спільну мову і умовити на лікування без сліз.

За час воєнних дій дві жінки стали мамами – це Яна з Чугуєва, яка народила доньку Владиславу, та Альона з Лозової – у неї син Даніїла. Немовлята та матусі під медичним контролем, що особливо важливо в перший місяць після пологів. Загалом ці дівчата мої землячки з Широкого, вони вийшли заміж і щасливо жили з чоловіками у своїх містах, але стали переселенцями і тимчасово повернулися додому.

А знаєте, що найважче в моїй практиці? Це умовити людину приймати ту терапію, яка їм потрібна, щоб було менше негативних наслідків. Війна – це стрес для кожного і кожної, тому загострюються гіпертонічні хвороби, скакає тиск, бо ж ніхто не знає що буде далі, і я не знаю, але надіюсь на перемогу і просто виконую свою роботу, про вибір якої я жодного разу не пожалкував».

Ірина Воронкіна

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *