16 вересня 2009 року
Село моє, у мене ти єдине,
Моє село найкраще на землі.
І я пишаюсь тим, що ріс і виріс,
І жити залишився в цім селі.
І що не я один, а нас таких багато,
Кого не поманила чужина,
І не поїдем жити ми в Карпати,
Тому що там Уплатного нема.
Жили на півночі, жили й на сході,
В Криму шукали схожого села, –
Не залишилися, приїхали додому,
Тому що там Уплатного нема.
Були й такі, що цілину орали,
Заводи будували і міста,
Та поверталися до рідного порогу,
Тому що там Уплатного нема.
У нас живуть тернопільці й львів’яни,
З Уралу, Сум, Донбасу, з-за Дніпра.
Ми всі одна сім’я, ми – УПЛАТНЯНИ,
І я не хочу іншого села.
Уплатне – таке близьке і миле.
І що б не говорили ви мені –
Село наше одне таке, єдине,
І кращого немає на Землі!
Автор – Віктор Олександрович Марченко 1953 р.н. (нині покійний)
