І знову вісті з фронту – телефонний дзвінок до нашої редакції від колеги Михайла Цимбалюка.
Рівно рік тому, саме 16 травня, воєнний фельдшер Михайло завітав до редакції, щоб познайомитися з місцевими журналістами, бо ж і сам у свій час топтав цю стежку, працюючи редактором Хмельницької газети «Прибузька зоря».
У 55 років Цимбалюк став до лав ЗСУ і вже більше року боронить рідну землю. Так розпорядилася доля, що дивізіон, де керує медпунктом наш колега, захищає саме кордони Харківщини.
Чоловік розповідає: «Я перебуваю на північних кордонах Харківської області. На щастя, наш дивізіон особливих втрат не зазнав. А от поза нашою бригадою, звичайно, є загиблі. Влітку був вдома у відпустці, але через тиждень мусив знову їхати на похорони, бо під Слов’янськом загинув шваґро́ (від ред:— термін свояцтва). Перед новим роком теж відпускали, але не доїхав до рідного Хмельницька, бо відкликали. До слова, поділюсь своїми досягненнями, нещодавно мені вручили регіональну літературно-краєзнавчу премію на XVII обласному форумі «Книжкова весна на Хмельниччині. То вдалося ще три дні побувати вдома».
Михайло не просто воює, він саморозвивається та ще й продовжує свою письменницьку діяльність. Чоловік ділиться: «Коли є час, то я пишу, бо ж душа письменницька (посміхається). Наразі вже завершую роботу над книгою про наше життя-буття, але це ще довоєнний проєкт. Врешті його завершив і незабаром видаватиму. Щодо буднів військового у воєнний час, то ось зараз готую добірку оповідань для регіонального альманаху «Південний Буг»»
Варто додати, що три дні тому у Михайла та його дружини було мідне весілля. І нехай цю 32 річницю вони були не разом, але ж то тимчасово. Після перемоги Михайло повернеться додому і продовжить свою письменницьку діяльність, адже тем для цього у нього безліч.
Ірина ВОРОНКІНА
