Андрій (псевдо ГАЛ) та Артем (псевдо ДОК) – сумчани. Чоловіки були мобілізовані влітку 2023 року і наразі воюють у лавах військ протиповітряної оборони ЗСУ.
Андрій до війни будував мости, радів сімейному життю, маленькій донечці Даринці, а ось Артем працював майстром на Сумському машинобудівному науково-виробничому об’єднанні, у 2015 та 2016 році служив в зоні АТО.
Він каже: «Мирне життя було сталим і визначеним. Я батько-одинак і старшу доньку Альону виховував сам, а зараз маю ще семирічну донечку Катюшу. Сумую за ними, але треба захищати рідну землю».
Андрій додає: «Ми вже побували в боях під Куп’янськом і різних людей зустрічали. Одні готові віддати останнє військовим, бо нас і годують, і речі необхідні везуть, а ось інші – відкрито ненавидять. Чесно кажучи, це точно не мотивує, а дуже злить».
Чоловіки в один голос просять цивільних бути терпимішими до військових і підтримувати їх. «Можливо ми іноді буваємо неадекватними в розумінні мирних жителів, але на все є свої причини. Пройшовши пекло боїв, втративши побратимів, мало хто залишається спокійним та врівноваженим. До всього, багато з нас мають контузії. То, будь ласка, намагайтеся зрозуміти нашу братію і ставитися до військових з повагою та лояльністю. Адже це така маленька послуга, яка кожного з нас робить кращим і додає сил», – наголошують чоловіки.
А мріють Артем та Андрій про повернення додому, до своїх родин та мирних справ.
Журналісти «Нового життя» підібрали деякі поради, як налагоджувати контакт між військовими та їхніми близькими в умовах війни:
1. Намагайтеся підтримувати регулярне спілкування. Це допоможе рідним відчувати вашу близькість, навіть перебуваючи на великій відстані.
2. Відеозв’язок (коли є можливість). Якщо ви маєте можливість бачити одне одного, а не тільки відправляти текстові повідомлення, ваш емоційний зв’язок міцнішає чи принаймні менше втрачається. Оскільки візуальний канал сприйняття є дуже важливим для більшості людей.
3. Спробуйте створити рутину спілкування, щоб близькі могли чекати і знати, коли вони зможуть почути вас. Це створить відчуття стабільності та передбачуваності.
4. Слухайте та підтримуйте. Спілкуйтеся відкрито, висловлюйте свої почуття та думки. Слухайте рідних, які на фронті, давайте можливість розмовляти про свої занепокоєння і підтримуйте їх емоційно – намагайтесь не знецінювати їхні переживання, адже ті випробування, які випали на їхню долю, вам і не снились. Загалом, правила спілкування ті ж, що і в мирному житті: бути добрими, уважними, милосердними, спілкуватися з повагою навіть тоді, коли на іншому боці слухавки вас не розуміють.
5. Діліться своїми почуттями. Важливо ділитися своїми почуттями з близькими. Це допоможе їм розуміти, що ви в тилу теж проходите нелегкий шлях очікування та хвилювання. Це створить глибший зв’язок між вами.
6. Підтримуйте позитивний настрій. Розповідайте про позитивні моменти та досягнення, навіть якщо вони невеликі. Це допоможе зміцнити моральний стан і вам, і близьким.
7. Визнайте складнощі. Важливо визнавати труднощі, з якими ви стикаєтеся, та давати можливість близьким висловитися з цього приводу. Це допоможе уникнути непорозуміння та створити атмосферу відкритості.
8. Створіть символічні ритуали. Можливо, у вас є символічні ритуали, які пов’язані зі спілкуванням і підтримкою. Наприклад, це може бути обмін певними фразами або емоджі, які нагадуватимуть один одному про силу вашого зв’язку.
9. Плануйте майбутнє разом. Обговорення планів на майбутнє після війни може допомогти зберегти оптимізм та створити мету для обох сторін.
Звісно, ніхто не знає, як буде далі. Але коли ви ні про що не домовляєтесь, не мрієте разом, – це може викликати відчуття непотрібності у ваших партнерів і тим самим віддалятиме вас душевно одне від одного.
Оксана ГРАЧ
