Материнство під час війни потребує особливого рівня сміливості та відданості і чимало внутрішньої ресурсності. Приймаючи рішення народити дитину, жінки нерідко стикаються з численними викликами та перешкодами: відсутність необхідної медичної допомоги та підтримки, достатніх ресурсів для виховання дитини, небезпека для фізичного та психологічного здоров’я і життя, тощо. Про рішення народжувати, попри війну, та про соціальну підтримку від держави поговоримо з двома жінками – мамами трьох дітей, які живуть у Близнюках.
Валентина Шишканова: «Я страшенно боялась, що не встигну народити в нормальних умовах»
Валентині 38 років. Вона заміжня. Її старшій доньці Поліні 19 років, вона студентка. Середньому сину Микиті – 14 років, він учень 8 класу Близнюківського ліцею. Молодшому, Михайлику, лише 1 рік та 7 місяців. Валентина каже, що про вагітність третьою дитиною дізналася наприкінці січня 2022 року. Коли почалося повномасштабне вторгнення московитів, то найбільше Валентина боялася народжувати в підвалі. Вона згадує: «Ми з чоловіком неймовірно хотіли дитину, то ніякі рашисти ту віру не змогли порушити. 24 лютого 2022 року я лежала в лікарні, бо була загроза викидня. Мене розбудив телефонний дзвінок, в слухавці лунав глухий голос батька: «Збирайте речі, почалась війна». Тоді армія рф стрімко наступала на Ізюм, бомбили сусідню Барвінківщину, і ми переїхали в село Катеринівку Лукашівського старостату, де жили мої батьки. Але через місяць повернулись додому. Я страшенно боялась, що не встигну народити в нормальних умовах. А в іншому, окрім хвилювання, що стосувались воєнних дій в Україні, перебіг вагітності був нормальним. Ми жили в очікуванні дива – нашого синочка».
Від важких думок рятувало вагітну Валентину в’язання спицями. Саме в час, коли втретє була при надії, її хобі перетворилось у роботу для душі, а зараз – стало справою життя. «Я з дитинства вмію в’язати, – каже жінка. – Скільки себе пам’ятаю, стільки й в’яжу. Перше замовлення отримала від колеги, вийшов симпатичний светрик, а далі вже мій маленький бізнес почав потихеньку розвиватися. Зараз маю клієнтську базу, веду сторінки у соціальних мережах. Коли в’яжу, голова зайнята думками про візерунок на черговому виробі, відповідно, маю менший вплив від воєнного лихоліття. Хоча від реалій не сховаєшся ні за чим». 25 листопада 2023 року до лав Збройних сил України був мобілізований чоловік Валентини Сергій, який за шість місяців служби лише раз зумів вирватися додому, щоб привітати дружину з днем народження та обійняти сина.
Пані Валентина зазначає: «Коли жінка виважено вирішує прийняти материнство, не мають значення ні її вік, ні обставини, в яких вона перебуває. Старшу доньку я народила у 19 років, середнього сина – у 24, а молодшого – у 36. Останні пологи були важкими, але не тому, що я народжувала, як дехто каже, пізно, а тому, що Михайлик з’явився на світ вагою 5 кг. 350 гр та зростом 55 см. На той час пологове відділення Лозівського ТМО було переповнене породіллями різного віку, і до кожної з нас лікарки та акушерки ставились з повагою та турботою. Материнство – це щастя, але й випробування, бо жінки заслуговують на повагу та підтримку соціального середовища, яке повинно враховувати їхні потреби та забезпечувати необхідну допомогу та захист. А в підсумку, немає жодної різниці між державною допомогою, яку я отримувала 14 років тому на середнього сина, та тією, яку отримую зараз, – 10 тисяч гривень разова та 860 гривень – щомісячна».
Олена Кривонос: «Моє третє материнство – це початок нової історії нашої родини»
Олені 35 років, її чоловік Олександр – учасник АТО, військовослужбовець. В родині вже троє дітей. Старшій доньці Анастасії 15 років, середньому сину Денису – 14, молодшому Дамиру – 2 місяці. Олена каже: «У квітні 2022 року, коли нам довелось виїжджати з Близнюків, я просила Бога, щоб мені наснився день, коли закінчиться війна. І ось вві сні я бачу, як переходжу через залізничний перехід з валізою в руках і штовхаю дитячий візочок з немовлям. Було тепло, сонячно, мене зустрічали батьки і приказували: «Ну де ви є? Вже всі зібралися». Коли прокинулася, зрозуміла, що скоро повернемось додому, але й виникло запитання: де я взяла дитину? Варіанти були різні: візьму сироту, народить молодша сестра, а за себе навіть не думала, бо лікарі мені поставили діагноз «повне відторгнення плоду». Виявилось, що то був віщий сон».
Коли у липні 2023 року Олена дізналася, що вагітна, то поділилась новиною лише з чоловіком. В лікарні сказали, що не варто дуже надіятись на народження дитини, варто почекати до 3-4 місяців. На щастя, в родині Кривоносів народився син. «Пологи проходили у Харкові, який нещадно бомбили рашисти, – згадує Олена. – Було страшно за дитину, за своє життя. Та всі хвилювались. Втім, все було нормально і Дамир гучним криком повідомив, що він народився».
До того, що в родині з’явилось немовля, Кривоноси деякий час звикали, але зараз побут входить у звичайне русло сім’ї, де є маленька дитина. Олена каже: «Коли народилась Настя, мені було 20 років, я навчалась в університеті, а через два роки наша сім’я поповнилась Денисом. То був мирний час, я не думала про безпеку малечі, а зараз найстрашнішим для мене є вимушений переїзд з рідного дому. Я не хочу залишати чоловіка, не хочу знову пережити ту порожнечу, коли ти чужа в чужій країні – переселенка. Впевнена, що мої страхи – це післяпологовий синдром і вони скоро минуть, бо я надзвичайно сильно вірю у спроможність Збройних сил України та якнайшвидшу перемогу над руснею».
За словами пані Олени, народжувати під час війни їй було страшно, але Дамир став довгоочікуваним ковтком щастя, повернув ті щасливі відчуття, які забрала війна. «Коли синочок посміхається, всі рідні та численні друзі говорять, що заряджаються від нього енергією, – лагідно каже Олена. – Моє третє материнство – це початок нової історії нашої родини, пелюшки, дитячий садочок, школа, але вже зрілої люблячої родини з дорослими «няньками»: донька, син, сестри, бабусі, дідусі, подружки. Я педагогиня, то при зустрічі учні та учениці обіймають мене і просять повернутися на роботу, а колеги, коли іноді заходжу в ліцей, відразу починають панькатися з Дамиром, а я деякий час відпочиваю. Це дуже важливо для мене, бо, окрім підтримки близьких людей, соціальна допомога при народженні дитини – просто смішна».
Через фінансові труднощі багатодітна мама планує виходити на роботу якомога швидше, а зараз, користуючись тим, що деякий час з Дамиром можуть побути рідні, бере участь в проєкті «Крила», який впроваджується завдяки Уряду Канади та допомагає жінкам Близнюківщини вивчити основи ведення бізнесу.
Соціальний захист матерів, які народили під час війни
За інформацією головної спеціалістки відділу Центру надання адміністративних послуг Близнюківської селищної ради Яни Закорко, з початку 2022 року було зареєстровано 156 дітей. Спеціалістка зазначає: «Найбільше новонароджених ми зареєстрували у 2022 році. Це було пов’язано з бойовими діями на території сусідніх громад, де перестали функціонувати відділи ДРАЦС. Але зараз, на жаль, народжуваність в багато разів менша за смертність. Цьому сприяє низка чинників, серед яких не лише повномасштабне вторгнення московитів, а й низький соціальний захист матерів, норми якого не змінювались вже багато років».
То які виплати можуть отримати жінки, які народили під час війни в Україні, – розповідає Олена Гришко, начальниця відділу соціального захисту Близнюківської селищної ради. «Вже багато років розмір виплат не змінювався, – пояснює фахівчиня. – Декретні виплати нараховуються усім жінкам (навіть неповнолітнім), які не застраховані в державній системі соціального страхування. Допомога від держави при народженні малюка становить 41 280 грн. Проте повну суму дають не одразу. Спочатку виплачують першу частину допомоги – 10 320 грн, далі рівними частинами протягом трьох років щомісяця перераховують 860 грн. Оформити цю допомогу можна протягом 12 місяців з дня народження дитини. До речі, таку ж допомогу надають і при усиновленні. Крім традиційного паперового варіанту у 2024 році працює спеціальна послуга єМалятко. Батькам необхідно надіслати заявку та отримати кілька послуг одразу: реєстрація народження дитини та її місця проживання; призначення допомоги при народженні дитини; призначення допомоги багатодітним сім’ям. Також при народженні дитини передбачена допомога у вигляді Пакунка малюка. Він містить найнеобхідніші речі для немовлят. Із січня 2024 року мами можуть забрати Пакунок або грошову компенсацію замість нього в сумі 7689 грн, яка виплачується із спеціальним режимом використання відкритого рахунку в АТ КБ «ПриватБанк»».
То якими б стійкими та вмотивованими не були українські жінки, ухвалюючи рішення народжувати дітей під час війни, їм також потрібна підтримка від держави.
Підготувала Ірина Воронкіна
Матеріал створено у партнерстві з Волинським прес-клубом
