Така маленька, непомітна квітка,
Та, скільки ніжності і змісту в ній:
Дівча гадає навесні і влітку,
Аби в любові впевнитись своїй.
А мати сину чаю запашного
В дорогу, на ромашці, подає
І вірить, що до рідного порогу
Живим й здоровим доленька приб'є.
..Це не прості, це символічні квіти -
Чи, то в пилу, чи в зоряній росі -
Її пелюсточки - країни Світу!
І сонце посміхається усім.
І скільки щастя, світла і любові
Несла б у Всесвіт матінка Земля,
Та, зачепив її ворожий чобіт!
Але, голівку Квітка не схиля!
Нехай маленька, та з великим серцем,
Щодня пилюку з Пелюсток збива.
Вона, наразі, є для всіх люстерцем,
Аби, із ділом не розходились слова…
Ольга Скрипник.
