Хто вам сказав – герої не вмирають?

Хто вам сказав – герої не вмирають?
Спитайте в посивілих матерів,
Котрі щоночі і щодня чекають
Додому неповернених синів.

Їх душі в шибку стукають неначе –
Надія стрепене примарним сном.
А замість колискових – “плине качу”,
Цимбалить дощ у ринви за вікном.

Спитайте у вдови – чи не вмирають
Герої, на “Майданах”, чи війні?
Дітей спитайте, що батьків чекають,
Як спрагле сім’я сонця навесні.

Гукніть до неба, у лелек спитайте
Про тих, що не родились, не зросли…
Котрі б жили, та влучно стрелив снайпер
І їх, лелеки в дім не донесли.

Спитайте наречену, що чекала, –
Чом в чорний вельон вкрита голова?
На хрест рушник весільний пов’язала.
Ще незаміжня, а уже вдова.

Це їм до болю “кача” серце крає –
Із двору в двір сумний лунає спів.
Хто вам сказав – герої не вмирають?
Спитайте посивілих матерів.                         

@Старець Коснятин