Серед жительок Близнюківської громади є військовослужбовиці, які добровільно пішли на фронт з перших днів повномасштабного вторгнення. Серед них – вихователька Катерина, яка воювала у службі зв’язку. Про те, чому вона зробила такий вибір та наскільки змінилось її життя, – в матеріалі.
Мирне життя
Катерина з дитинства мріяла бути вихователькою, бо обожнює дітей. Вона «виховувала» ляльок, дітей на вулиці в рідному селі Алісівка, але найбільше уваги діставалось молодшому братику Максиму. Тож до закінчення місцевої школи, вибір майбутньої професії був очевидним: Катерина стала студенткою Красноградського педагогічного коледжу.
Першим робочим місцем виховательки був Близнюківський дитячий садок «Теремок». А з часом Катерині запропонували очолити Надеждинський заклад дошкільної освіти.
«Я погодилась і деякий час працювала у Надеждиному, – каже Катерина. – Мої вихованці та вихованки наразі вже виросли, але на той час ми з ними проводили багато цікавих заходів, адже працювала я фактично сама, бо дітей в селі було небагато. Зараз, на жаль, садочок припинив свою діяльність, але в мене залишилось багато світлих і теплих спогадів про ті часи».
Свідомий вибір
26 грудня 2022 року Катерина підписала контракт і стала військовослужбовицею служби зв’язку Збройних сил України.
«Я зробила свідомий, ретельно обдуманий вибір, але ні з ким не ділилася своїми планами – каже Катерина. – По-перше, іноді в думках я вже бачила себе у воєнному однострої, а війна та обставини, що склалися в моєму житті, просто підштовхнули до такого кроку. Звичайно, різкий поворот долі я пережила нелегко, але про свій вибір не шкодую, хіба що в початковий період сумувала за своїми маленькими вихованцями».
Ошелешені батьки спочатку були налякані та намагалися відмовити доньку від такого кроку, але Катерина не з тих, хто міняє своє рішення.
Війна та кохання
Дівчина швидко звикла до військової форми і суворого розпорядку дня. Навчилася і влучно стріляти з автомата, але від постійного носіння бронежилета іноді болить спина.
«Я спочатку пройшла курси підготовки у Полтаві. Потім потрапила до 115 бригади ЗСУ, у складі якої й пробула більше року, – розповідає військова. – Ми захищали Чернігівську область, Донецьку, Харківську. Моїм взводним був Олександр Забуженко. Так склалося, що ми покохали один одного і 10 серпня минулого року одружились».
Олександр родом з Хмельницька. Він кадровий військовий, то, познайомившись із своєю підлеглою зі служби зв’язку на псевдо «Їжачок», відразу прикипів до неї душею.
«До одруження ми служили разом, – каже Катерина, – а після реєстрації шлюбу нас роз’єднали. Наскільки правильно це чи ні – не обговорюється, адже наказ командування необхідно виконувати. Зараз Олександр несе службу у Хмельницьку, а я поруч, бо за станом здоров’я довелось звільнитися з армії».
Сьогодення. «Не знаю, скільки потрібно часу, щоб хоча б трішки пом’якшити воєнні спогади»
Війна продовжується, ламаючи або ж кардинально змінюючи долі людей. Для Катерини вона стала доленосною. Слідом за нею пішов воювати і її тато, який отримав важку контузію. А брат Максим, якому лише 17 років, мріє стати військовим. Катерина наразі займається домашніми справами, намагаючись забути пережите на нулі.
«Не знаю, скільки потрібно часу, щоб хоча б трішки пом’якшити воєнні спогади, – каже Катерина. – Я намагаюсь жити мирним життям, але поки що не дуже виходить. Попри те, що побратими мене оберігали, адже я єдина у роті людина, яка налагоджувала зв’язок, а це дуже важливо для несення служби та якісного виконання бойових завдань, заховатися від війни неможливо. Як і стерти пам’ять про хлопців, з якими пліч-о-пліч несла службу і які в мене на руках помирали. З часом я, швидше за все, повернусь до своєї мирної професії і продовжу виховувати дітей в дитсадку, а зараз я б знову пішла воювати, бо не вистачає в тилу єдності та сильних емоцій».
Жінки на війні
Державна секретарка Міністерства оборони України Людмила Дараган на міжнародному семінарі з питань гендерної рівності повідомила, що у лавах ЗСУ нині служать 68 тисяч жінок, з яких понад 48 тисяч – це військовослужбовиці. Безпосередньо в зоні бойових дій перебувають близько 5 тисяч військовослужбовиць.
Після початку повномасштабного вторгнення кількість жінок в Збройних силах України зросла на 40%. Це дані кадрового центру ЗСУ станом на жовтень минулого року. У відомстві називають цей показник найбільшим у новітній світовій історії за кількістю жінок на полі бою.
Ірина ВОРОНКІНА
Матеріал створено у партнерстві з Волинським прес-клубом
