Як зазначають фахівці, у цьому році відбулось падіння рентабельності всіх видів тваринницької продукції, оскільки витрати, зокрема на корми та електроенергію, зростають швидше, ніж ціни на кінцевий продукт. Дається взнаки й прогнозоване зниження купівельної спроможності українців та девальвація гривні. Втім, у Близнюківській громаді продовжують функціонувати підприємства, де розвивають галузь тваринництва.
Фермер Артем Чередниченко з Олексіївки, незважаючи на численні виклики, прагне розширити своє господарство. Важливо, що його ініціатива відповідає стратегічним цілям розвитку громади, зокрема, утворенню об’єднання – молочного кооперативу. Селищна рада сприяє розвитку такої ініціативи та допомагає Артему у пошуку можливостей для реалізації цього перспективного проєкту.
Про життя та мрії фермера читайте в матеріалі.
– Пане Артеме, давайте познайомимось ближче. Розкажіть про себе.
– Доброго здоров’я всім читачам та читачкам «Нового життя». Завжди всім бажаю здоров’я, бо як його не буде, не буде і всього іншого.
Народився я у звичайній сім’ї в селі Олексіївці. Батько був вчителем, мама – вихователькою в дитячому садку, а зараз вони на пенсії. Я люблю свій край, своє село. То, хоч і маю вищу освіту, адже закінчив Харківський національний автомобільно-дорожній університет (ХНАДУ), за спеціальністю не працював. Мене завжди тягнуло додому, в тепло рідної хати, до друзів, туди, де можна бути самим собою і насолоджуватися красою українського села. Тому я й повернувся в Олексіївку, одружився і маю трьох дітей – синів Віктора та Назара і доньку Богдану.
Скільки себе пам’ятаю, батьки завжди тримали підсобне господарство. Ми вирощували свиноматок і корів. У 90-х було складно із заробітною платою. Татова шкільна зарплата була дуже малою, а мама в колгоспі взагалі грошей не отримувала, писали на рахунок чи як, я вже й не пам’ятаю. Ось і виживали за рахунок господарства.
Тому, коли я повернувся в село, одразу вирішив утримувати велике підсобне господарство. Забрав з оренди батьківські паї і почав сам їх обробляти. Батько подарував мені пару свинок, то з того все й почалось.
– Чому Ви плануєте розвивати молочне скотарство?
– Спочатку я розводив свиней. У мене мало землі, тому вирішив створювати додану вартість на зерні. Свиноматок ставало більше та й відгодованих свиней на продаж теж. Але ринок свинарства не дуже стабільний, тому я вирішив зменшити поголів’я.
Саме в цей час у сімейних розмовах стала проскакувати тема придбання корови. У нас всі люблять молоко та продукцію з нього. Домашня сметанка, масло, йогурти, сири – то ж смакота. Недовго думали – вирішили діяти. Ми всі максималісти, то почали відразу з трьох корів. Є таке народне прислів’я: «свиня – то копілка, а корова – то копійка». Так воно і є, бо й молоко вдома завжди в наявності, і кожну декаду заробіток. До всього, я вважаю тваринництво перспективною галуззю сільського господарства. Україна ще навіть і на третину не включила свій потенціал в цій галузі. За статистичними даними, до широкомасштабної війни наша держава тільки на 30% забезпечувала власний ринок молоком. Зрозуміло, що зараз ситуація не краща, то лише уявіть, які неякісні молочні продукти ми вживаємо. Тому я і впевнений, що молочне скотарство є дуже перспективним напрямком розвитку як для дрібного фермера, так і для великих фермерських господарств.
– Скільки худоби Ви утримуєте зараз, і хто допомагає поратися біля тварин?
– Моє господарство функціонує на базі старої ферми. Утримую п’ятеро корів та двох теличок. Щоб прогодувати тварин, самостійно обробляю 14 га землі. Дякувати Богу, родина розділяє мій ентузіазм. Цього року діти добре допомогли і в ремонті техніки, і в заготівлі сіна та зелених кормів. Іноді доводиться наймати людей, щоб виконати важку фізичну роботу.
– Про що мрієте, Артеме?
– В першу чергу – про вільну та мирну Україну. А стосовно роботи, то мрію створити повноцінне фермерське господарство з худобою елітних порід, власною переробкою молока, сучасною технікою. Хотілося б найняти працівників, яким була б можливість платити достойну заробітну плату, відповідну їхній роботі. Адже будь-яка справа у сільському господарстві важка фізично.
– На початку листопада закінчилось голосування в проєкті «Громада на всі 100», куди ввійшов і Ваш проєкт – «Створення сімейної молочної ферми». Можливо, хочете щось сказати нашим читачам/читачкам. Чому варто було голосувати за Вашу ініціативу?
– Мій проєкт розділений на декілька етапів, щоб захопити більше програм. Докладніше розкажу пізніше. Стосовно проєкту «Громада на всі 100», то хотілося б, щоб люди уважніше читали умови конкурсу, адже зиск від виграшу буде всій громаді, а не лише фермеру Чередниченку.
Якщо вдасться виграти гроші, то вони підуть у добру справу, яка стане початком у створенні мережі молочних господарств у нашій громаді.
Користуючись нагодою, хочу подякувати за підтримку моїх ідей та дієву допомогу працівникам Близнюківської селищної ради. А ще, друзі, повірте: якщо людина хоче заробити гроші, вона знайде можливості. Більше того, вони є в селі, адже в кожного з нас, сільських жителів, є власний клаптик землі, яка не лише нагодує, а й допоможе розвиватися. Не чекайте манни з неба, її не буде. Лише власною працею та бажанням можна досягти запланованого.
ДО ВІДОМА: в рамках проєкту утворення молочного кооперативу, будівництво блочно-модульної конструкції для утримання корів, розширення наявного поголів’я, оснащення ферми необхідною технікою та обладнанням, вдосконалення процесів та контролю якості виробництва молочної продукції. Реалізація ініціативи запланована на базі фермерського господарства у селі Олексіївка. Період реалізації проєкту – 3 роки. Загальний орієнтовний бюджет – 11 млн грн. Нині громада шукає джерела для фінансування проєкту.
Ірина ВОРОНКІНА
