Кожен та кожна, хто сьогодні захищає Україну зі зброєю в руках, – герої. Серед захисників Максим Єременко, який народився та виріс у селі Вільне Друге.
Максим закінчив Садовську школу, вивчився на помічника машиніста у Слов’янську, але за фахом працювати не довелось. Після строкової служби в армії пішов працювати слюсарем на ЛКМЗ, а пізніше доля повела нашого земляка до Харкова.
У 2014 році він був мобілізований до лав Збройних сил України і протягом року воював із загарбниками. Був відзначений медаллю Президента України «За участь в АТО», а його мама отримала від командування листа наступного змісту: «Шановна Галино Петрівно. Від усієї командної ланки військової частини, в якій проходить службу Ваш син, повідомляємо, що сержант Єременко Максим Валерійович – гідний захисник нашої Батьківщини.Він зразково виконує покладені на нього обов’язки і поставлені йому вищим командуванням завдання. Сім’я може пишатися таким захисником…»
Додому із зони антитерористичної операції Максим повернувся з дружиною Оленою. Подружжя оселилось в Харкові. У них народився син Єгор. Але 24 лютого 2022 року ворог пішов у повномасштабний наступ. Максим відвіз дружину та сина подалі від лінії фронту – у безпечний Тернопіль. Впевнившись, що у сім’ї все нормально, сам попрямував до центру комплектування. То з квітня 2022 року – Єременко стрілець військової частини Збройних сил України. Ізюмський напрямок, Донецький, Курщина – загальні назви тих міст та сіл, які захищав і продовжує це робити й зараз наш земляк. У своєму арсеналі він має багато нагород та відзнак, серед яких «Золотий хрест», медалі «За взірцевість у військовій службі ІІІ ступеня», «Захисник України» тощо.
Півроку тому у героя цієї розповіді народилась донька Єва, яку захисник бачив лише декілька разів. Старший сержант Єременко мріє про повернення додому, він хоче по-чоловічому виховувати вже восьмирічного сина, бавити доньку, разом з дружиною будувати щаслие майбутнє, відвідувати маму, але лише після того, як російська нечисть буде виметена з нашої землі.
Ірина ВОРОНКІНА
