Крістофер Брумме – письменник та публіцист родом з Берліна. Вісім років тому він переїхав до Полтави, почав волонтерити і писати книги про життя українців та про війну з росією. То чому Крістоф не планує виїжджати з України?
Знайомство близнюківців з німецьким письменником відбулась у 2009 році. Тоді Крістоф проїжджав на своєму велосипеді, який він називав «синім слоном», повз селище Близнюки, і його транспорт зламався недалеко біля редакції «Нового життя».
На той час вже третій рік поспіль чоловік влітку вирушав на велосипеді в далеку подорож від Берліну до росії та України, аби краще вивчити мову, ближче ознайомитися з історією і культурою, поспілкуватися з людьми, знайти нових друзів, набратися нових вражень та емоцій, які згодом використовував у своїх книгах.
З того часу чи не щороку письменник ставав гостем Близнюківщини, адже знайшов тут багато друзів.
На початку лютого 2022 року на порозі нашої редакції знову з’явився письменник разом зі своїм товаришем – бандуристом з Полтави Дмитром Яцьком, презентував свою книгу «111 підстав любити Україну», що вийшла з друку в Німеччині у грудні 2019 року, і традиційно взяв почитати останні номери громадсько-інформаційної газети «Нове життя».
Спілкуючись з Крістофом Брумме, журналістки зачепили декілька актуальних тем, серед яких наболіле: чого очікувати завтра?
У відповідь серед іншого почули: «….події останніх років мене та моїх однодумців насторожують, хоча я завжди був впевнений, що українці та росіяни не є браттями».
На наше самовпевнене «Війни розумні люди не допустять!», полтавський бандурист, який назвав себе фаталістом, і німецький письменник зазначили, що вони такої впевненості не мають…
Вже через два тижні після цього візиту московити кинули на Україну свої війська, втілюючи путінський план захопити територію за три дні…
Крістоф Брумме: «Я люблю Україну, адже маю тут сім’ю та безліч друзів»
У 2022 році Крістоф написав книгу про перші місяці повномасштабної війни.
Зараз він їздить на Донеччину до українських військових, збираючи матеріал для наступної книги. «Я хочу вивчити українську мову, – каже Брумме. – Вона красива і мелодійна, але мені поки що не дається, то пишу рідною мовою для німецької аудиторії».
У листопаді 2024 року декілька днів Крістоф провів у Близнюківській громаді.
Він зустрівся з учасниками АТО та ветеранами повномасштабного вторгнення, побував у волонтерському центрі Благодійного фонду «Єдність Близнюківщини» та відвідав редакцію «Нового життя».
«Я приємно вражений жителями Близнюківщини, – каже письменник. – Мене взагалі дивує сила духу українців, їхня неймовірна патріотичність і в той же час – беззахисність, бо ви відкриті, щирі та гостинні. Я познайомився з прекрасними людьми, справжніми воїнами, чиї долі назавжди змінила війна. Мав змогу разом з волонтерками долучитись до плетіння маскувальних сіток, а разом з очільником волонтерського руху у Близнюках Анатолієм Ващенком виливав окопні свічки. Це кропітка робота, але дуже необхідна військовим, адже я був серед захисників і знаю про їхні важкі будні. Також у мене викликає подив, що фактично у прифронтовому регіоні, Близнюківській громаді, вирує життя і збережено друковане видання, яке продовжують отримувати місцеві жителі. Це дуже важливо – доносити інформацію до всіх верств населення, а наскільки я знаю, інтернет є не скрізь».
Традиційно Крістофер Брумме придбав останні номери газети «Нове життя» і презентував нову книгу, де є розділ, присвячений близнюківцям. Звісно, ми не могли не спитати його про закінчення війни.
У відповідь почули: «Я маю надію, що перемога буде. У будь-якому разі я не збираюсь виїжджати з України. Доки американці гарантували нам оборону, німці відпочивали, та й зараз мої земляки не розуміють Україну. Однак, коли ЗСУ не отримуватимуть достатньо зброї – це буде важкий час для всієї Європи».
Хочеться вірити, що й цього разу слова німецького письменника стануть пророчими і русня повернеться у своє лігво.
Ірина ВОРОНКІНА
