Головна > гості редакції (Page 7)

гості редакції

І нехай твої мрії здійсняться, солдате!

nove.in.ua БЕСIДИ,ІНТЕРВ'Ю, ГЕРОЇ СЕРЕД НАС 0

Андрій Білоусов - 22- річний юнак з села Іванківці Хмельницької області сьогодні служить у військах територіальної оборони. Він нещодавно повернувся з армії, де був зв’язківцем. «Думав, прийду додому і забуду службу, як страшний сон, бо то не моє. А не так сталося. Війна. Хто ж в такий час вдома сидить? Тепер танки ремонтую і знаходжусь далеко від дому. Дуже сумую за рідними, і мрію, щоб швидше все закінчилось. Ось ми переможемо, повернусь в село, обійму маму і відразу одружусь на Даринці – ми вже рік з нею зустрічаємось. А ще в мене мрія є – будинок великий збудувати і щоб двоє дітей

Читати далі

Військовий кухар мріє про власне кафе

nove.in.ua БЕСIДИ,ІНТЕРВ'Ю, ГЕРОЇ СЕРЕД НАС 0

Наші захисники невпинно виконують службово-бойові завдання і тренуються у польових умовах. Хлопці часто жартують, що ситі солдати влучніше стріляють, аніж голодні. Тому наша армія воює краще, ніж росіяни, котрих недбало кинули в Україну без їжі і забезпечення. Даші, яку побратими називають Дашка-улибашка, всього 22 роки. Вона з Луганської області. Коли дівчинці було 14 років, розпочалася війна на сході України і зламала її дитинство. У 2020 вона пішла до військкомату і підписала контракт. В Старичах пройшла курс кухарства і повернулася у свою 93 -тю бригаду. Дівчина розповідає: «Мені подобається готувати, а ще більше люблю спостерігати, з яким задоволенням хлопці «нападають» на їжу, коли

Читати далі

Бойові медики на передовій вивозять поранених із поля бою і рятують їхнє життя

nove.in.ua ГЕРОЇ СЕРЕД НАС 0

Солдати їх називають своїми янголами-охоронцями, а ворог полює на автомобілі з червоними хрестами.Медична сумка важить десять кілограмів. Вдвічі більше - бронік і каска. Бойовий медик піхоти Аня, позивний Лисичка, вже не відчуває ваги військової екіпіровки, бо воює з 2014 року. «Я з Луганської області. Викладала східні танці. Останній автобус до мого населеного пункту відходив о 16-ій годині, а заняття закінчувались після 20-ої, то хлопці-військові часто зупиняли попутки і допомагали мені добратися додому, де не мене чекали три донечки - Вероніка, Алінка і Оленка. Одного разу я підійшла до блок-посту, і його на моїх очах розстріляли», - розповідає Лисичка. Після цього жінка пішла

Читати далі