Головна > гості редакції (Page 6)

Юнак з Луганська мріє, що над його рідним містом незабаром майорітиме жовто-блакитний прапор

Денис народився і виріс в Луганську. Там і зараз живе його мама Жанна, з якою син не бачився дуже давно. А під Харковом в Рогані будинок його 77-річної бабусі Надії Захарівни, до якої Денис з радістю поспішав до війни у вільний час. Юнак закінчив Східноукраїнський національний університет імені Володимира Даля та отримав мирну професію – обслуговування систем управління і автоматики. Але так склалося, що за професією не працював. Коли розпочалась антитерористична операція, Денис, який жодного разу і думки не допустив, що він не українець, вірив, що Українська армія швидко наведе лад і все устаткується, але АТО переросло в ООС, а зараз

Читати далі

Перемога України не за горами

Два Сергії родом з різних місць України – з Чернігівщини та Житомирщини. Війна застала кожного зненацька, бо не вірили чоловіки у таке віроломство сусідів. Не чекаючи мобілізації вони пішли добровольцями на фронт і зараз захищають рідну землю від ворожої навали московітів. Сергій з міста Прилуки (Чернігівщина) обожнює свою дружину Марину та п’ятирічного сина Георгія, а ще рибалку та мисливство. Його мирна професія - оператор верстату. «Закінчиться війна, повернусь додому, обійму всіх і на роботу, а потім з друзями на рибалку. Не вистачає зараз тиші та спокою, але після війни надолужимо згаяне», - пояснює солдат. Сергій з Бердичева (Житомирщина) до війни працював інженером-механіком.

Читати далі

Діти – найцінніший у світі скарб

Саме першого червня до редакції разом з чоловіком зайшли два хлопчики. Вони тихенько вдвох вмостилися на одному стільці, хоч місце було, і спокійно чекали, доки батько закінчить справи.Після невеличкої паузи між нами зав’язалась розмова. Ви звідки, хлопці?З ОлексіївкиБратики?ТакА по скільки ж вам років та як вас звати?Мене Віктором звати, років уже тринадцять, а брат - Назар, йому дев’ять.Який сьогодні день, знаєте?І менший з нетерпінням швидко пояснює:День захисту дітей.Точно, а ще ж початок літа. Любите цю пору року?Дуже, - в один голос відповідають і їхні чарівні личка освітлюють посмішки.Це сини Валентини Новосад та Артема Чередниченка. Працьовиті молоді люди утримують велике підсобне господарство

Читати далі

Дружба під час війни зміцнюється

Андрій та Віталій познайомились під час навчання у Харківському профтехучилищі, де здобували професію столярів. Саме в цьому навчальному закладі зародилася дружба чотирьох юнаків, різних за характерами та долями. Двадцять четвертого лютого Андрій та Віталій добровольцями пішли во військового комісаріату і зараз захищають Україну зі зброєю в руках, двоє інших друзів сьогодні на мирному фронті підтримують ЗСУ.Перед війною друзі робили красиві меблі. Але війна змінила вже налагоджене життя 32-річних молодих чоловіків. Віталій розповідає: «Мій будинок розташований так, що добре було видно всі вибухи і їхні наслідки. Дружину та 4-річного син Даніла я відправив до Болгарії. Батьки та сестри з сім’ями теж у більш-менш

Читати далі

Підтримка ЗСУ наближає нас до перемоги

Серед захисників старший солдат Сергій Тарасюк (категорично відмовляється фотографуватися) з Магдалинівського району Дніпропетровської області, який до війни протягом чотирьох років працював водієм у ТОВ АФ «Відродження». В перші ж дні війни чоловік, який разом з дружиною Вікторією має трьох дітей: синів Андрія та Анатолія і донечку Ангеліну, - був мобілізований і зараз несе службу, захищаючи Україну. Проте, директор сільськогосподарського підприємства Теліпко Дмитро Олексійович та його батько Олексій Григорович, колишній очільник ТОВ, не залишають без підтримки свого працівника. Вони передали в частину, де служить Сергій, автомобіль ВАЗ, військовий тюнінг якому зробили друзі Тарасюка - Тарас Дем’яник та Кас’яненко Володимир. Загалом, ці небайдужі

Читати далі

Юрист В’ячеслав та дизайнер Яна сьогодні військові

Юрист В’ячеслав та дизайнер Яна з позивним Яшка – сьогодні військові. Вони харків’яни, то, не задумуючись пішли до воєнних комісаріатів, щоб отримати зброю та піти захищати Україну, рідне місто, яке московіти перетворюють в руїни, та своїх рідних. В’ячеслав – виважений солідний чоловік, з великим досвідом роботи, у відповідь на мої запитання намагається жартувати: «Що найстрашніше? Та, знаєте, мабуть, не встигнути до перемоги жодного російського орка вбити». І відкриває світлини, збережені в телефоні, а там зруйновані багатоповерхівки, криваві заграви пожеж над будівлями, спалені автівки та трактори, а ще величезні снаряди, які прилетіли, але не розірвалися…- Харків 2022 року. Рідні у В’ячеслава живі,

Читати далі

Аріна Ромащенко: “Я впевнена, що до початку нового навчального року війна закінчиться”

Приємно, коли до редакції заходять люди з мирного часу. Це викликає радісні і позитивні емоції. Cьогодні до нас завітала Аріна Ромащенко, срібна призерка Чемпіонату України з вільної боротьби, яка виборола в 2019 році п’яте місце на чемпіонаті Світу. Зараз спортсменка закінчує 11 клас Близнюківського ліцею та готується до вступу у вищий навчальний заклад. Дівчина має досить амбітні плани щодо свого майбутнього, пов’язані не тільки зі спортом, а й служінням Вітчизні. Протягом місяця Аріна разом з братом Родіоном, який теж займається вільною боротьбою і має досить вагомі показники в цьому виді спорту, була у Львівській області на спортивних зборах, і лише минулої

Читати далі

Юнаки-науковці та професійна військова захищають Україну

На захист рідної землі стали люди різних національностей, професій, віку та статі. Андрій з Краматорська до війни займався природоохоронною діяльністю. Збереження природних ландшафтів, національних парків, заповідників тощо – все це територія його діяльності. Протягом двох останніх років він живе у Харкові, де і застала його війна. В армії не служив, але з першого дня вторгнення армії рф на територію суверенної України пішов до військкомату. Харків’янин Максим теж з лютого в рядах територіальної оборони. Він розповідає: «В місті залишилися рідні, друзі, кохана дружина та наші улюбленці – коти. Було їх двоє, але один не витримав постійних обстрілів і помер. Тварини, як і люди,

Читати далі

Війна і долі

Бєляєв Сергій живе в Уплатному. Його мирне життя було розміреним і плановим. В кінці лютого чоловік повинен був їхати на заробітки за кордон, де працював на будівництві. Але війна внесла свої корективи.Колишній сержант-зв’язківець відразу пішов до військового комісаріату, запропонувавши свої знання та силу духу, але в перші дні війни його не взяли, бо потреб в сержантах не було. А робити ж щось треба, то чоловіки Уплатнівського старостату організували місцеву оборону і вночі чергували, оберігаючи спокій рідних. Разом з Сергієм робили свій внесок у наближення перемоги більше 20 чоловіків, які з часом були призвані до лав Збройних сил України і сьогодні

Читати далі

Михайло Цимбалюк в гостях у “Нового життя”

Двері редакції відчинилися і до приміщення зайшов чоловік у військовій формі. «Я вирішив провідати колег», - спокійно сказав він. Це завітав Михайло Цимбалюк, який зараз керує медпунктом дивізіону. А раніше був редактором Хмельницької газети «Прибузька зоря». Дуже приємним та цікавим стало наше спілкування. Виявилося, що вже давненько полишив Михайло свою журналістську діяльність, змінивши її на письменницьку. В його доробку дев’ять виданих книжок, а загалом вже одинадцять написаних, а дванадцята, як він каже, «залишилась на клавіатурі». Це поезія та проза, краєзнавчі дописи та гумористичні опуси, дитячі оповідання. Останню довоєнну збірку за назвою «Ближні обрії» автор подарував нам, підписавши: «зичу мирного життя читачам

Читати далі