А сльози мамині пекучий. Автор Валентина Чабарай
А сльози мамині пекучі, наче сіль.Ніщо гіркішим в світі не буває.Рве серце на шматочки лютий біль:Її синочка більше вже немає. У пам'яті зринає, як малийСлова так смішно перші промовляє.А зараз синів сивий побратимЙого ще зовсім юним пригадає. Так міцно склепив очі голубі: Не бачить вже нічого й не чекає...Заплакав і лелека у журбі:Кому малят нести цей птах не знає. Юнак долоні до грудей притис:На них від автомата є мозолі.Й Амур із неба дивиться униз-Він парубку бажав другої долі. А мама гладить синову щоку:Ось зараз він всміхнеться і спитає:- Тобі, матусю, пісеньку яку?І про червону руту заспіває. Лише здалось.Не буде уже так.Немає в неї більше її
Читати далі