Головна > вірші народжені війною (Page 5)

А сльози мамині пекучий. Автор Валентина Чабарай

А сльози мамині пекучі, наче сіль.Ніщо гіркішим в світі не буває.Рве серце на шматочки лютий біль:Її синочка більше вже немає. У пам'яті зринає, як малийСлова так смішно перші промовляє.А зараз синів сивий побратимЙого ще зовсім юним пригадає. Так міцно склепив очі голубі: Не бачить вже нічого й не чекає...Заплакав і лелека у журбі:Кому малят нести цей птах не знає. Юнак долоні до грудей притис:На них від автомата є мозолі.Й Амур із неба дивиться униз-Він парубку бажав другої долі. А мама гладить синову щоку:Ось зараз він всміхнеться і спитає:- Тобі, матусю, пісеньку яку?І про червону руту заспіває. Лише здалось.Не буде уже так.Немає в неї більше її

Читати далі

Не помремо, ще будем жить!

Коли закінчиться війна,Я кожному скажу: це Бог!Там, де людина не змогла,Там Він- Вершитель перемог! Коли закінчиться війнаІ ворог з страхом побіжить,Як всі, наплачуся сповна:Не помремо, ще будем жить! І обійму могилу сина:Рідненький, це і твій вінець!Ти- переможець, Ангел миру,Ти наближав війни кінець! І обійму стару сусідку:Ми витримали все сповна,Вже не ховайтеся, не треба,Це грім, не бомби, це- весна! Я обійму свого солдата,Накрию стій, зберу дітей,Я побілю стареньку хатуІ запрошу у двір гостей. Ми будем плакать і сміятисьІ мовчки пом'янемо всіх,Хто мав би жити і кохати,Хто за свободу цю поліг… Хто не вернувся з поля бою,Хто витримав тяжкий полон,За тих, хто світ закрив собою,Хто ран отримував вагон… При

Читати далі

Ну, ось і Лютий… Автор Ольга Скрипник

..Ну, ось і Лютий - місяць л и х аПрийшов з далеких берегів.Падав сніжок на землю тихо,Немов гріхи сховать хотів.А їх зібралось так багатоЗа рік насилля і розрух -Звіриний апетит у к а т а -Втішатися від бід й наруг !Вороння чорне, знахабнілеВкривало луки і поля..Ця " птаха " геть не розуміла,Що не для неї ця земля !!!На цій землі під рідним небомНезламні с о к о л и літають !І віддадуть життя, як треба,А "гайвороння" подолають !!!Очиститься земля священнаІ від чужинців, й від " сміття " !Буде навік благословенним,БОГОМ відроджене ж и т т я !!!

Читати далі

Мені потрібна перемога і рідна мова

''Я не хочу апрель''Мені потрібен квітень!Я не люблю ''сирень''Лише бузкові квіти!І ''марту здесь не быть''А березню і травню,І Україні - жить!І людям її славним!А ''родина'' твоя Огидна і бридлива -У мене є свояНайкраща Батьківщина!І твій ''родной язык''Для мене сичить ядомЯ не забуду вік,Як ви нас вчили градом.Як пулями сіклиІ пам'ять розбивали,Щоб в ноги впали миІ вам рабами стали.І ''щи'' я не люблю,А лише борщ і салоІ ''песен не пою'',А пісні я співаю.Я мовою живуІ нею розмовляю,А ''русскую страну''До скону зневажаю.Я слово лиш однеСкажу на вбивчій мові,Війни вам ''не прощу''Нізащо і ніколи.Де Перемога йшла,Там вишня розквітала!А в ''русских болотахпобеда подыхала''!Де мову

Читати далі

Болить мені

ЛІНА КОСТЕНКОБолить мені... Ти знаєш, як болить?Болить біда, що зараз в Україні.Ця рана душу втомлену ятрить,і сліз не можу втримати я нині...Війна... Не оголошена ніким,вбиває і калічить українців.І це наш брат? Та і чи був він ним?Щоб убивати нас прислав чужинців.Цей маразматик воювати звик...Бо ж не своїх дітей кидає в пекло.За хворий мозок, за імперський бздик,життя вже не одне навіки смеркло.Болить мені... Ти знаєш, як болить.Ця рана не дає мені спокою.І ця неоголошена війна,розв'язана "братерською" рукою...

Читати далі

Материнський крик у віршах

Загалом, Близнюківська громада прийняла у свій час багато внутрішньо переміщених осіб з Барвінківської громади. Серед них і сім’я Пенеги. З червня вони знайшли прихисток у селі Садовому, де живуть і зараз, бо їхній будинок постраждав внаслідок ворожих обстрілів.  Саме в Садовому і надійшла до них страшна звістка про загибель старшого сина Романа. Його мама Раїса Іванівна Пенега має хист до віршування. Свої роздуми та неймовірний біль материнської душі вона виливає в поезії. Деякі з її віршів пропонуємо вашій увазі. Моя, війною спалена, весна Моя, війною спалена, весна…А я живу, хоч не під рідним дахомДуша додому рветься білим птахом,Але господар там тепер – війна. Де

Читати далі

Материнська сльоза

Принеси мені, мамо, водиці...Вибач, — сам я уже не дійду.І нарви ще отих чорнобривців,Що насіяла в нашім саду. Тих, що сходили рясно весноюПопри ту холоднечу і град...Не піду я вже, мамо, з тобоюВ наш веселий заквітчаний сад. Пригадай, як садили калину:Я малий і сестричка... А тиЖартувала: "Побачимо, сину,Хто з вас трьох буде швидше рости"... Вже й під гронами гнеться калина,А в сестри, як у тебе, коса.Тільки твого, матусенько, синаУмиває холодна роса... Обіцяв, що до рідної хатиПовернусь... Та себе не зберіг...Й замість сина свого обійняти —Ставиш мовчки лампадку до ніг... Попроси у холодного вітруХай мою не погасить свічу.Твої сльози я, матінко, витру,Як до тебе у снах

Читати далі

Вам ніяк не перекроїть України мапу,
Бо вкоротимо по лікоть загребущу лапу!

Путін видав у кремлі таку директиву:В географію сусідів внести корективи!Врятуємо українців від нашестя НАТО,Тож пошлемо в Україну воїнів багато. Та не встигло браве військо перейти границю,Вже зі скаргою гінця шлють в свою столицю:Хай Шойгу склика скоріш на " совєт" шаманів,Бо найкращий вкрали танк четверо циганів. Нам порадьте, що робить,як обороняться?Тут ракетоносії на мангал годяться.І дядьки порозбирали наші бетеери:Зневажають одиниці військової сфери. А зустрілись з ЗСУ- все, вважай, пропало:По пакетах нас фасують, як свиняче сало!!!!Путін чуха кволий зад: видав нову схему:З ладу виведемо всю енергосистему. Раз не можемо здолать ЗСУ в двобої,Хай електрики побачать, які ми герої!І почавсь новий двобій в енергоструктурі,І електрики повстали до

Читати далі

ЛИСТ до МИКОЛАЯ. Автор Ольга Скрипник

Стояла морозна під вікнами тиша…Ховались у стрісі в'юнкі горобці,А в хаті хлоп'я вже листа свого пишеСвятому Миколі. Олівчик в руці:" Святий Миколаю, в мішок для дарунківСклади не машинки, не ляльки чудові, -Візьми цілий міх від війни порятунків,Щоб діти були всі живі і здорові.Зайди, Миколаю, до Господа Бога,До Матінки Божої теж завітай.Й разОм покладіть до людського порогуМирне життя! Покладіть врешті крайВтратам, розрухам, стражданням і болю!Воїнам світла й добра поможіть,Що б'ються за мир, незалежність і волю !Сили ж пітьми й всього зла - накажіть !Хай сонечко знову всім нам посміхнеться,Хай згине навіки від вибухів страх,Мій тато живим хай з війни повернЕться,Й висОко

Читати далі

Коли закінчиться війна

Коли закінчиться війна,Я розцілую всі ікони.Присяду в хаті край вікнаІ буду чуть церковні дзвони. І буду гладити лице.Сльоза покотиться — піймаю.І кожен клаптик чебрецемВ душі своїй повистеляю. І я наплачусь досхочу.Сльозами вмию всі могили.Зварю відвар із перстачуІ вип’ю келишок для сили. І вип’ю другий, щоб від ранНе залишилося і сліду.Наллю наливки повний збанІ понесу її сусіду. Ми будемо удвох мовчать.Хміліти разом й тверезіти.Ми будем пошепки кричатьІ в небо кидать жовті квіти. І сині айстри розцвітутьНа полі битви під Херсоном.Червоні маки проростутьПід Києвом над збитим дроном. Коли закінчиться… Коли…Усі говорять, що нескоро.Але готую я столиІ промовляю — скоро, скоро. Ще день, ще ніч. Та й ще зима.А там

Читати далі