Головна > вірші народжені війною (Page 4)

вірші народжені війною

З а п о в і т ЛІТА ОСЕНІ. Авторка Ольга Скрипник

nove.in.ua ГРОМАДА, НАМ ПИШУТЬ, НОВИНИ 0

Вона зайшла тихесенько до Літа,Перш, ніж ввійти в сумну свою пору.В його оселю, кулями прошиту,Тягла ряднину стоптану, стару..Воно лежало зболене, гаряче,Щось шепотіло тихим образАм,Ніби пробачення просило за невдачу,В очах бриніла втримана сльоза.- Не трапилось, не збУлося, не вийшлоВдягнути землю в радість перемог..У темному вуглі осіння тишаУже писала Літу некролог.Й воно, зробивши подих на всі груди,До Осені звернулось...і словаПочув, навіть, старий, холодний Грудень -У відчаї трапляються дива :-

Читати далі

Невже, ЦЕ з нами, Господи, невже?!!

nove.in.ua НАМ ПИШУТЬ, НОВИНИ 0

Невже, ЦЕ з нами, Господи, невже?!!В часи високих в світі технологій -В наш дім ввірвалось рішення чуже,Що нам потрібна ось така підмога:Спалити хату! Вбити все живе!З корінням вирвати Вкраїнське слово!Щоб зачинити двері в те - нове!І повернути в рабство знову…Ви геть забули, "добрії брати" -Не опускаємо ми очі долу!Ми з вашим планом з перших днів на "ТИ!"Велику ложку ви взяли до столу -Чужого столу! Та, не їсти вамУ нашій вільній, непохитній хаті!Згадайте слово Божеє "Возздам"!Бо, вже летять "птахи" крилатіУ бік, де "златоглавая" стоїтьВ старому, допотопному кафтані,То ж, підтягніть підштаники свої,Й НІКОЛИ НЕ СІДАЙТЕ В ЧУЖІ САНІ!!! Ольга Скрипник

Читати далі

ВОНА ЧЕКАЄ НА НЬОГО. Автор Надія Ковальчук

nove.in.ua НАМ ПИШУТЬ 0

Вона чекає на нього з війни,І від страху пітніють долоні,І від розпачу схлипують сни,Не ховаючи сльози солоні.Цілий ранок ходить сумна,А з обіду — чекання й чекання…А дзвінка все нема і нема…Її ворог — то підле мовчання.Придивляються тихо сини,Ще маленькі, та все розуміють.Водять пальчиком по сивині…Тепер мами так рано сивіють.Боже милий, скільки ж тих мамІ дружин, що в чеканні згорають.Їхніх сліз забагато й вікам,Вони біль наче воду ковтають.Відзвонився: «Кохана, живий…»І заплакало з радості небо.Вона виграла ще один бій.Завтра знову збиратися треба. Надія Ковальчук

Читати далі

Розплакалась весна – не зупинить! Автор: Ольга Скрипник

nove.in.ua НАМ ПИШУТЬ, НОВИНИ, СЬОГОДЕННЯ 0

Розплакалась весна - не зупинить !Сумує абрикоса в білім цвіті ..В таку погоду бджілка не летить,Аби її суцвіття запилити.Ховається під стріху горобець,Промок увесь, гойдаючись на гілці.Весняний настрій сходить нанівецьІ зайчик сонячний не скаче по долівці.Лиш дикий голуб сумно вуркотить,Присівши на обмоклу огорожу,А, десь, в окопі захисник не спить,Аби здолати нечисть всю ворожу !Тримайсь, солдате, вже близький той час -Зігріється душа в родиннім колі,А тих, хто залишив в цім світі нас, -Ми НЕ ЗАБУДЕМО НІКОГО І НІКОЛИ !!! ВЕЛИКИЙ ДЕНЬ в дорозі вже -І д е !І в торбі в нього щось на сонце схоже !Сльоза остання боляче впадеЙ ВОСКРЕСНЕ НЕБО !!!А

Читати далі

ТИ ЯК, РОСІЙСЬКА ДІВЧИНКО? Автор: Ольга Киця

nove.in.ua ГРОМАДА, НАМ ПИШУТЬ 1

Ти як, російська дівчинко? Привіт!Напевно, ти за татом сумувала?А я померла в юних десять літ,Твоя сім'я моє життя забрала.Твій тато, справді, ніби лютий звір!Він братика мого убив без жалю,А я тікала, вибігла у двір,Але мене замкнули в підвалі.А там лежав застрелений татусь,Я бачила, як кров лилась рікою.А в хаті плакав зв'язаний дідусь.Його побили і шукали зброю.Твій тато мою маму шматував,І так безжально бив її ногами.У неї всі прикраси він забрав,Вони, напевно, вже у твоєї мами!У моїх вушках й досі її крик,Який ставав тихішим і тихішим.А потім голос мами просто зник.Її нема. Не витримала більше.Її до мене кинули в підвал.Твій тато

Читати далі

Як камінь на серці розлука. Валентина Чабарай

nove.in.ua НАМ ПИШУТЬ, НОВИНИ 0

Листає стрічку фейсбука,Зайшла в інстаграм і в тікток:Як камінь, на серці розлука-Зник безвісти милий синок.Одне запитання у мами:А, може, хто бачив, хто зна?І шепче сухими губами Молитву палку допізна.Вдивляється вдаль горизонту,Й уявний почується крок:Здається, вернувся із фронтуЖивий і здоровий синок.Бува, у вікно абрикосаПритисне до скла свою тінь,І мама біжить уже боса,І дивиться знов в далечінь.А місяць із неба щербатийДо жінки свій чуб прихилив:Із сліз, що лились за солдата,У лузі озерце зробив.Мов син, витер мамині очі,Утішив бідненьку на мить.І зморену, аж опівночі,Умовив її відпочить.

Читати далі

Натхнення багатодітної мами

nove.in.ua БЕСIДИ,ІНТЕРВ'Ю, НАМ ПИШУТЬ 0

Зоя Кобець з села Вільне Друге занесла до редакції свої вірші. Вони не зовсім відповідають нормам поезії, але написані від душі. Жінка народилася, виросла і зараз живе в селі Вільне Друге. Вона народила і виховала п’ятеро дітей. Сім’я утримує підсобне господарство – це кози, кури, качки, має великий город, бо в селі без цього ніяк. А вночі, коли приходить натхнення, Зоя виводить в зошиті віршовані рядки. Варто додати, що її донька Поліна народилася 24 лютого о 5 ранку. Минулого року дівчинці виповнилося 13 років. Незабаром Полінці 14, але початок повномасштабного вторгнення замалював радісну для родини Кобців дату чорною фарбою. «Серце крається на

Читати далі

Несу красу. Автор Наталя Обущенко

nove.in.ua БЕСIДИ,ІНТЕРВ'Ю, НАМ ПИШУТЬ 0

Хай кажуть люди: "не на часі,Хіба тепер нам до краси?"Пригнічені, війна.. запаси...Спішать купити ковбаси.Хай думають, що я дивачка.Я- всім усмішку, і кивну,Фанатка Бога. Не співачка,Але красиве все люблю.Люблю дівчаток на підборах,Красиві сукні, макіяж.Хай заздрість хтось вгамує скоро,Нам без косметики ніяк!Хай думають, що не на часі,Та все ж, косметику зберу,Піду і розфарбую будні,І аромати підберу...Нехай парфум підніме настрійНехай весною враз пахне,Щоб загадати щось прекрасне,Забути щоб усе лихе.Хай думають що я дивачка:"Чого стоїш, замерзла вже?"- Несу Красу, із нею краще!І посміхнусь: весна іде!18.02.23

Читати далі

Ми й не знали, що так її любимо. Автор Лола Гула

nove.in.ua БЕСIДИ,ІНТЕРВ'Ю, НАМ ПИШУТЬ 0

Ми й не знали, що так її любимо,Все дивились на Польщу та Чехію,Емірати, Єгипет з верблюдами...А про неї все думали зверхньо ми.Ми й не знали, що так її любимо,Хоч пишалися нею, красунею:Запашними садами квітучими,Гір Карпатських трембітами-сурмами.З'ясувалось, насправді - ми в захватіВід ланів з золотавими хвилями,Матіоли вечірнього запаху-Ми від цього ставали щасливими.Ми й не знали, що все в ній - найкраще нам,Найрідніше для серця і погляду,Що за місто, село, кожне селищеМи благатимемо слізно Господа.Ми й не знали, що так її любимо,Що так в серці вона нам болітиме,Коли ворог задихає згубоюЙ кров проллється бурхливими ріками.Калинову красу потоптали їй,Вишиванку споганили чоботомНечестиве нашестя, злі

Читати далі

То є життя… Автор Надія Ковальчук

nove.in.ua БЕСIДИ,ІНТЕРВ'Ю, НАМ ПИШУТЬ 0

Не плач… І перестань жалітись.То є життя. Воно просте й складне.І раз тобі припало народитись,Живи й не плач, бо все воно мине.Минуть літа, минуть солодкі ранки,Рожеві сни за літом відлетять.І заціловані мереживні світанкиЛиш спогадом тобі замерехтять.Гіркі образи, сплакані надіїЗа терміном придатності минуть.Негідні вчинки і слова лихіїіз твого серця теж собі підуть.Минає все… І спогади минають.Минає щастя, і минає лють.І квіти, перецвівши, опадають,І люди добрі теж, на жаль, минуть.І ти минеш. Та ще життя триває,Ще небо посміхається тобі.Нехай тебе твій розпач не лякає,Знай: кожен носить лікаря в собі.

Читати далі