Головна > вірші народжені війною (Page 6)

вірші народжені війною

Мила мамо, не плач! Мені там і не боляче, й тепло.

nove.in.ua НАМ ПИШУТЬ 0

Молоко прибуває і вперто тужавіють груди.Їй здається, що візьме до рук немовля.Це було тільки раз, проте більше ніколи не буде.Від ракети здригнулася знов українська земля. Впали стіни палат і летіли розпечені друзки,І з металу і скла, І шалений залізобетонНе щадив ні людей, не лишав ні любові, ні дружби.Ненависні удари змітали все, наче картон. Тільки раз у житті,тільки раз пригортала до грудей,милувалась, раділа, з-під ніг утікала земля.Це було тільки раз, проте більше ніколи не буде.Бо ракета російська забрала невинне маля,Що народжене в муках - і в муках злітає на небо. В сивих безвістях сліз залиша рідну матір саму.Не дізналась вона, що для щастя жіночого

Читати далі

Земля здригнулась вдосвіта від жаху

nove.in.ua БЕСIДИ,ІНТЕРВ'Ю, НАМ ПИШУТЬ 0

Земля здригнулась вдосвіта від жаху.Будила свій народ, своїх дітей:Вставайте, милі, та не знайте страху-Іде орда чи звірів, чи людей. Вам зілля для борні приготувала:У себе віру в келих налила,Могутність роду вам в долоні вклалаІ легкість лебединого крила. Ви діти України- українці,Як Колісник- це син Колісника.У вашім серці, у крові, в печінціОдна з Землею спільна ДНК. Всі між собою зв'язані незримо:Нас дух Землі навіки поєднав.Із недр віків ще стогнуть побратими,Хто віддано країну захищав. Не бійтеся нічого.В правді- сила.Незламні будьте, дочки і сини.Земля з своїм народом говорила:І наяву приходила, й у сни. Все буде добре. Буде Україна.Калина в лузі пишно розцвіте.І тільки що народжена дитинаУ мирному

Читати далі

У кожній книзі мого народу
Спочатку було слово
СВОБОДА

nove.in.ua НАМ ПИШУТЬ 0

Бери перо, диктую знов:Листок - земля, чорнило - кровБомба - то крапка, граната - то кома,питання знак - дзвінок додому Три крапки - це «звістки нема від брата»Знак оклику - постріл, наступ - цитата,Ротація вкотре - абзац новий,І заголовок - «Тату, вертайся живий» Всі знаки у реченнях ставить війна«Освічена» кажеш? Жорстока вона!Ми - люди, що буквами склались у мову,А мова - то зброя. Ми пишемо знову свій твір, що напам’ять, хоч раз прочиталиВ книжках, що сусіди віками топтали,Палили і грілись до сьомого потуСп‘янілі нащадки нЕдонароду Примарні прихильники сірих тиранівУ рабстві зализують все нові раниІлюзія правди, ілюзія ціліРятується дехто мотузкою в милі й тікає з країни,

Читати далі

Чому Небо плаче, мамо?

nove.in.ua НАМ ПИШУТЬ 0

Прихилившись до матусіЯнголя питає :Чому Небо плаче, мамо,Чому не втихає ? Тому плаче, моє любе,Бо Землю кохає,А вона від зла і згубиСердешна страждає .. Поможи їй, моя Нене,Нехай не страждає !Нехай Небо буде чистим,Сліз не проливає ! Лиш, молитва допоможе,В ній любов і с и л а !В ній велика милість БожаІ могутні к р и л а ! Тож молімось, люди добріЩодня і щоночі !Нехай висохнуть, нарештіН е б а сині очі !!! Ольга Скрипник

Читати далі

Тримайся, солдате, ти мусиш стояти

nove.in.ua НАМ ПИШУТЬ 0

Тримайся, солдате, ти мусиш стояти.Я знаю, що важко нести…За спиною в тебе і батько, і мати,І прадідів наших хрести . На плечах твоїх непрості обладунки,Молитви уплетені в них…На долі твоїй вишиті візерунки —Народу твого оберіг. А мову, як захист, носи біля серця.Повір: це не просто слова.Незламним щитом у війні обернеться,В ній сила і гордість твоя. Хоч важко, солдате, та мусим стоятими всі у війні двох світів,Щоб землю свою зберегти й передати хоробрим нащадках своїм. Нам випала доля з тобою не простовіддати життя в боротьбі.Ми ті, хто здобуде важку перемогуй побачить росію в ганьбі. 5.10.2022

Читати далі

Вітається осінь сумними дощами

nove.in.ua БЕСIДИ,ІНТЕРВ'Ю, НАМ ПИШУТЬ 0

Вітається осінь сумними дощами,Та, певно, не в осені сум…Війна всюди ходить і днями й ночами…У серці, в душі, поміж дум…Дощі, що любила, тепер лиш лякають,Бо воїни мокнуть в боях.І ночі в окопах про осінь співають,Тривожачи наших солдат.Підвали ще більш холоднішими стали.І як там ховатись тепер?Ті стіни, де діти малюнки чіпляли,Не гріють. Там холод завмер.Ти осінь-осіння… примхлива, я знаюТобі догодити — ніяк.Послухай лиш раз, що просити я маю, —Спини золотий свій вітряк.Хай вІтри спочинуть, дощі зачекають.Ще встигнеш змінити цей світ.Хай Воїни Світла русню відганяютьаж до потойбічних орбіт.А я обіцяю, що потім ще дужчеЛюбитиму сині дощі…І разом з тобою, чарівна красуне,Писатиму теплі

Читати далі

Проникливі вірші волинської поетеси

nove.in.ua КУЛЬТУРА 0

Надія Ковальчук народилася і виросла в Луцьку. Навчалася у ВДУ імені Лесі Українки. Вірші - це душа жінки, частинками якої вона ділиться з читачами і "Нового життя". Хто вони, люди зі сталі і волі?Хто їхній батько, хто їхня мати?Де виростали, в якій вчились школі,і хто їх так вчив Україну кохати? Що за казки вони дітьми читали?Мрії які під подушкою гріли?Де ті вершини і ті п‘єдестали,що з них героїв зробити зуміли. Хто в них за брата, сусіда і друга?Що за любов у серцях в них палає?Що їм за радість, яка у них туга,і який біль їхній погляд ховає?.. Хто вони, люди зі сталі і волі…Ніжні

Читати далі

Дощило ! Блискало !! Гриміло !!!

nove.in.ua НАМ ПИШУТЬ 0

Сьогодні вночі була гроза. Вона й навіяла нашій талановитій землячці з села Вишневого Ользі Скрипник такі сильні за своєю енергетикою рядки. Дощило ! Блискало !! Гриміло !!!Мені здалось на якусь мить :З Землею Небо говорилоПро те, як і йому болить ! ВОНА сердешна лиш мовчала,Кровили рани…біль ятрив…,Сльозами Неба промивалаНа тлі своїм - ч у ж и й " нарив" ! Мерзенний "гній" стече рікоюГЕТЬ з української З е м л і !!!НАСТАНЕ МИР і час с п о к о ю !ГОСПОДЬ - ТРИМАТИСЬ НАМ ВЕЛІВ !!! Ольга Скрипник

Читати далі

Можна, я трохи поплачу

nove.in.ua НАМ ПИШУТЬ 0

МОЖНА, Я ТРОХИ ПОПЛАЧУДЕСЬ У КУТОЧКУ КІМНАТИ.ЦЕ У МЕНІ ГІРКО ПЛАЧЕГОРЕМ ЗНЕСИЛЕНА МАТИ. МОЖНА, Я ТРОХИ ПОПЛАЧУ…ТІЛЬКИ МЕНЕ НЕ ЖАЛIЙТЕ.ЦЕ У МЕНІ ТИХО ПЛАЧУТЬВСІ ПОГВАЛТОВАНІ ДІТИ. МОЖНА, Я ТРОХИ ПОПЛАЧУ…ПО ЗГАРИЩІ ХОДИТЬ БАБУСЯ…ВОРОГ СПАЛИВ ЇЇ ХАТУ,СЬОГОДНІ Я З НЕЮ ЛИШУСЯ. МОЖНА, Я ТРОХИ ПОПЛАЧУI ЗАКРИЧУ ДИКИМ ЗВІРОМ.ВОЇН В МЕНІ ЗАРАЗ ПЛАЧЕ,БО ПОБРАТИМ ЙОГО ЗГИНУВ. МОЖНА, Я ТРОХИ ПОПЛАЧУ…ХЛІБ НА ПОЛЯХ ДОГОРАЄ…ПІДЛО, РАКЕТАМИ З НЕБАВОРОГ ЖНИВА В НАС СПРАВЛЯЄ. МОЖНА, Я ТРОХИ ПОПЛАЧУ…БО ВЖЕ НЕСИЛА ТЕРПІТИ.ЗЕМЛЮ З-ПІД НІГ ЗАБИРАЮТЬ,КАЖУТЬ: НЕ ГІДНІ МИ ЖИТИ. МОЖНА, Я ТРОХИ ПОПЛАЧУ…І ПОМОЛЮСЬ В ПОРОЖНЕЧІ.ЗНАЮ, ЦЕ БОГ В МЕНІ ПЛАЧЕІ ОБІЙМАЄ ЗА ПЛЕЧІ. Автор: Надія Ковальчук

Читати далі

І вдома не так, як удома

nove.in.ua БЕСIДИ,ІНТЕРВ'Ю, НАМ ПИШУТЬ 0

Байдужість... апатія... втома...І вдома - не так, як удома...Депресія... сльози... тривога...І в снах - незнайома дорога...Війна... нестабільність... мовчання...Бездонне, безмежне чекання...Агресія... лють... і нервозність...Без мене - мою пишуть повість...Істерика... злість... безпорадність...Забулося, що таке радість...Надворі вже літо всім людям...А в душах - зима... десь у лютім...Емоції світлі заснули...Забули... які вони бу'ли...Надія ховається в серці...Глибоко... на самому денці...Слова на вустах оживаютьТоді, як молитву читають...До Господа треба... по ліки...Хай волю призначить навіки...Призначить нехай Перемогу...Життя - всім... і - мирну дорогу...Молитва лікує... і гоїть...І, з Богом, хай правдонька встоїть...Хай віра в добро переможе...Ми сильні... ми зможем... дай, Боже...

Читати далі