Євген Андрієнко, Олександр Кожушко

Герої не вмирають. Вони захищають нас з небес!
Близнюківщина прощається ще з двома своїми вірними синами.

Євген Вікторович Андрієнко народився 10 вересня 1986 року у селі Алісівка. Закінчив місцеву школу, здобув освіту у Слов’янському коледжі Національного авіаційного університету. Працював у Панютинському вагоноремонтному ДЕПО. Незадовго перед початком російського вторгнення вирішив піти на службу до Збройних сил України та підписав контракт. То з перших днів війни захищав цілісність рідної держави від московітів. Служив у 92-ій окремій механізованій бригаді ЗСУ.
Залишились батьки, брат, сестра, дружина та однорічна дитина.
Вічна пам’ять!

Олександр Сергійович Кожушко народився 12 січня 1998 року в селі Варварівка, пізніше сім’я переїхала до Павлівки. Закінчив Верхньосамарську школу. Потім навчався у Лозівському профтехучилищі та на заочному відділенні Лозівської філії авто-дорожнього технікуму. У 2018 році був призваний на строкову службу до лав Збройних сил України.
З листопада минулого року працював електромонтером розподільчих електричних мереж Добровільського УЕС. В перший же день війни був мобілізований до війська. Захищав рідну землю у складі 92-ої окремої механізованої бригади ЗСУ.
Залишилась мама та сестра.
Вічна пам’ять!

 Летять сумні новини у наш край,
Такі страшні, що пережить несила.
Загинув хлопчина, нехай йому рай,
I наша земля за ним голосила.
Вiн став журавлем, полетiвши у небо,
Махаючи крильми над рiдним селом.
Вiд звicтки цiєï заплакало небо,
I матерi крик пролунав за вiкном.

Синочку мiй рiдний, мiй ясний соколе!
Журавлику любий, кровинка моя!
Я виплачу долю, пiдучи у поле,
За що така грiшна, нещасная я?
Як буду без тебе, лиш Богу вiдомо,
Мiй любий синочку, пташино моя!
Я знаю, за правду боровсь ти свiдомо,
Щоб в мирi жила вся родина твоя…
Заплакало небо, неначе туманом
Окутане сумом, зчорнiло село,
Сумна новина захмелiла дурманом…
Убите життя, яке ще не цвiло… 
                    Любов Ботузова, с. Павлівка