П’ятниця, 27 Січня, 2023
Головна > НОВИНИ > ГРОМАДА > Як живе Лукашівський старостат в умовах війни

Як живе Лукашівський старостат в умовах війни

Спільно з газетою «Нове Життя» Близнюківська селищна рада розповідає про те, як війна змінила життя Близнюківщини. Низку статей про будні старостинських округів продовжуємо матеріалом про Лукашівський старостат.

Чому саме Лукашівський? Бо він є цікавим територіально – одна частина старостату розташована по сусідству з центром громади – селищем Близнюки. А інша – навпаки, представлена чи не найвіддаленішими від центру населеними пунктами – селами Новоукраїнка та Новомиколаївка.
Героїня сьогоднішньої нашої розповіді – староста Лукашівського округу ЛЮДМИЛА МАНОХА. Жінка говорить, що така протяжність території на життя місцевого населення жодним чином не впливає. Бо люди тут згуртовані та змогли об’єднатися довкола спільної мети – перемоги над ворогом.

«Наше життя як працівників органу місцевого самоврядування з початком війни змінилося кардинально. Зараз ми сконцентровані на закритті базових потреб населення громади та наближенні перемоги. Все інше стало другорядним. Для мене як для старости життя з початком війни поділилося на «до» та «після». Але я впевнена, що всі наші амбітні плани стосовно розвитку округу та громади в цілому ми обов’язково реалізуємо після перемоги», – говорить Людмила Маноха.

Староста стверджує, що попри важкі часи потрібно у всьому шукати позитив. Наприклад, місцевих жителів, які і так були згуртованими, бойові дії буквально зцементували.

Людмила Маноха розповідає, що жителі очолюваного нею округу відразу активно долучилися до допомоги внутрішньо переміщеним особам. І зараз роблять все для того, аби ті, хто бачив жахіття вибухів, розстрілів, смерть, хто залишився без даху над головою та засобів для існування, – щоб всі вони мали, де жити, що їсти, пити, що одягти і взути.

Староста згадує, що у Лукашівському старостаті порозселяли переселенців і по сім’ях, де є вільні приміщення чи кімнати, і в покинутих будинках:

«До слова, наші ж люди допомагають і наводити лад в занедбаних садибах. Дехто з прибулих до нас переселенців вже й городи посадили – теж завдяки допомозі та підтримці жителів нашого старостату. Будемо тільки раді, якщо хтось із них переїде до нас на постійне місце проживання. Деякі з ВПО, що жили на території нашого старостату, вже повернулися до рідних домівок – туди, де міста вже звільнені Збройними силами України та де немає окупантів. Відверто тішуся, що наші люди стали пліч-о-пліч з владою. Не чекали, не критикували, як у нас часто буває, а почали діяти. Всі разом!»

Жінка наводить факти: на території округу наразі перебуває більше двохсот внутрішньо переміщених осіб, а географія прибулих досить широка – Ізюм, Волноваха, Харків, Луганська область… – тобто звідусіль. Щодо віку та контингенту – також різні. Є, наприклад, старенька жінка 1928 року народження, є 1941 року народження, а є й новонароджені – за час війни в нашому старостаті народилось троє малят: хлопчика та дівчинку народили сестрички-переселенки з Харкова, а днями з’явилась на світ ще одна принцеса, тато якої звільняє нашу землю від ворогів.

«Хочеться зупинитися на душевній величі наших українських людей, на людяності, доброті, щедрості, самопожертві й небайдужості. Наведу такий факт: зараз у громаді перебуває п’ять лежачих жінок-переселенок. Їх там, де розруха, не покинули, забрали з собою. Повитягали з-під завалів і не залишили напризволяще, тобто на вірну смерть. Зараз всі вони доглянуті, не самотні», -говорить Людмила Костянтинівна.

Окремо староста зупиняється на внеску місцевих підприємців у спільну справу. Згадує, як власники і дрібних, й доволі сильних підприємств вирішили допомогти з забезпеченням старостату борошном та олією. Зібралися і з насіння соняшнику набили олії, а з зерна борошна намололи. І доставляли цю продукцію не лише переселенцям, а й жителям громади, аби ніхто під час війни не був у скруті.
Хотілося б акцентувати увагу ще на одному «епізоді»: в Новоукраїнці немає жодної торгової точки, то, відповідно, навіть хліб не завозиться і людям ніде його купити. Вирішення цього питання взяв на себе місцевий аграрій Віктор Іваненко, який організував і випічку і, відповідно, доставку хліба.

«Це, погодьтесь, вагома допомога землякам. Загалом, з якими б питаннями чи проблемами не звернулись до наших підприємців – жодного разу і вони нікому не відмовили: допомагають всім і кожному в питаннях різного характеру. Поза сумнівів, бізнес на території Лукашівського старостинського округу – соціально відповідальний, – не безпідставно радіє староста. – Безперечно, дієву допомогу ми отримуємо від очільника та спеціалістів всіх відділів Близнюківської селищної ради, бо ми є однією із частин великої громади. Особливо це стосується роботи з реєстрацією ВПО, гуманітарною допомогою та значної кількості юридичних і правових питань. Хочу ще назвати надійну помічницю – Марину Дику – директора Новоукраїнського СБК. Також моєю правою рукою і порадницею у розв’язанні щоденних проблем є людина з великим досвідом роботи в соціальній сфері – Олена Ляпкало. Зважаючи на значний об’єм обов’язків, селищна рада, а, відповідно і старостати, працюємо 24/7 – цілодобово. Та ми не нарікаємо, а все робимо для того аби якомога швидше наблизити перемогу».

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *