П’ятниця, 30 Вересня, 2022
Головна > ГАЗЕТА > БЕСIДИ,ІНТЕРВ'Ю > Перемога України не за горами

Перемога України не за горами

Два Сергії родом з різних місць України – з Чернігівщини та Житомирщини. Війна застала кожного зненацька, бо не вірили чоловіки у таке віроломство сусідів. Не чекаючи мобілізації вони пішли добровольцями на фронт і зараз захищають рідну землю від ворожої навали московітів.

Сергій з міста Прилуки (Чернігівщина) обожнює свою дружину Марину та п’ятирічного сина Георгія, а ще рибалку та мисливство. Його мирна професія – оператор верстату. «Закінчиться війна, повернусь додому, обійму всіх і на роботу, а потім з друзями на рибалку. Не вистачає зараз тиші та спокою, але після війни надолужимо згаяне», – пояснює солдат.

Сергій з Бердичева (Житомирщина) до війни працював інженером-механіком. «Я весь час на роботі був, то цінував кожну хвилину, проведену з сім’єю. У мене є дружина Світлана та двоє дітей. Донька Вікторія навчається на стоматолога у Варшаві, а сину Денису вже 16, то він сьогодні головний у нашій родині. На війну я пішов добровольцем, бо інакше бути не могло. Вірю, що всі наші зусилля здобути перемогу не є марними».

Виважені, сильні чоловіки спокійно розповідали про воєнні будні, м’яко обходячи запитання щодо складнощів несення служби, з лагідними посмішками згадували своїх рідних. І якби не військовий однострій та очі, в яких плескалася втома, здавалося, що ми ведемо мирну бесіду про тривіальні речі. Наостанок, вислухавши наші напуття повертатися живими та з перемогою, Сергій з Житомирщини сказав: «Я зараз часто згадую слова нашого Кобзаря Тараса Шевченка: «Борітеся – поборете! Вам Бог помагає! За вас правда, за вас слава і воля святая!». Нам дійсно Бог помагає і правда на нашому боці, то ворога безсумнівно поборемо. Коли це буде – сказати важко, озброєння далекобійного замало, але перемога України не за горами, ми ж бо на своїй землі».

Ірина Воронкіна

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.