П’ятниця, 29 Березня, 2024
Головна > ГАЗЕТА > БЕСIДИ,ІНТЕРВ'Ю > Підліткам зараз найважче

Підліткам зараз найважче

До редакції щодня заходить багато людей, і вони зовсім різні за віком, статусом, професіями та характером. Чомусь найбільше люблю, коли веселими зграйками забігають молоді люди. Здається, що тоді наші кабінети наповнюються особливою енергетикою: чистою, позитивною, стимулюючою, яка підштовхує до дій, зростання та страшенно мотивує.

Війна свою печатку ставить на всіх без винятку. Підліткам, становлення особистостей яких припало саме на цей час, мабуть, найважче. Але вони – українські діти – витривалі та серйозні, часто відсторонені, але чуйні та ранимі.

Нещодавно забігли, сміючись, троє 16-17-річних пацанів і відразу все навкруги змінилося, бо їхні перешіптування та зацікавленість до друкованої газети якось кинулась в око.  То були колишні учні Близнюківського ліцею – Кирил Бреусов, Денис Сидоренко та Данило Шаповалов.

Життєрадісний Кирил навчається у Красноградському педагогічному коледжі, здобуваючи професію вчителя фізичної культури. А ще він зведений брат Владислава Зеленського, який є прикладом для наслідування цьому тінейджеру.

«Якщо треба буде, я візьму автомат і піду воювати, – каже юнак. – Щодо свого майбутнього ще не дуже задумуюсь. Закінчу коледж, відслужу в армії, а далі – видно буде».

Сором’язливий Денис навчається у Лозівському професійно-технічному училищі на газоелектрозварювальника. Він любить копирсатися в техніці, то планує далі навчатися на автомеханіка. Денис зізнається: «Техніка – це моє все. Я хочу займатися ремонтом автівок, то вивчусь і працюватиму у цій сфері. Мій дядько Михайло Забояк наразі захищає Україну в лавах ЗСУ, і я ним пишаюся».

Серйозний Данило – кадет. Він навчається в 11 класі Кадетського корпусу і своє майбутнє планує пов’язати з військовою службою. Та, мабуть, інакше і бути не може, бо його двоюрідний брат Владислав Шаповалов, який був студентом ІІ курсу Харківського національного університету Повітряних Сил ім. Івана Кожедуба, 7 квітня 2022 року загинув у Харкові під час виконання військових обов’язків.  Данило каже: «Думаю, що моє покликання – бути військовим. Це важлива професія. Особливо в цей час. То намагаюсь добре вчитись».

Хлопці погортали газету, дивлячись на неї, як на динозавра (так мені здалося), бо звикли користуватися інтернетом. Втім, вже через декілька секунд цікавість пересилила здивування, і юнаки гортали підшивку, знаходячи на шпальтах «Нового життя» знайомі обличчя земляків та й своїх рідних.

То, як не крути, а знайти повну інформацію в друкованому ЗМІ – легше.

Ірина ВОРОНКІНА

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *