Головна > ГРОМАДА > НАМ ПИШУТЬ (Page 12)

НАМ ПИШУТЬ

Життя у Фінляндії з Україною в серці

nove.in.ua НАМ ПИШУТЬ, НОВИНИ 0

До 24 лютого 2022 року Емілія Бередух жила зі своєю мамою в Харкові, ходила в садочок і з нетерпінням чекала свого першого шкільного дзвоника. Через тиждень після початку повномасштабної війни дівчинка з батьками виїхала до села, в якому живе її бабуся. Постійні панічні атаки дитини через винищувачі, які кілька разів на день пролітали над хатами, відсутність роботи для батьків, витрата останніх заощаджень змусили маму Емілії виїхати з донькою за кордон. Завдяки волонтерам вони дісталися до Фінляндії… Уже другий рік Емілія живе у Фінляндії, вчить фінську мову, має місцевих друзів. Але чи не на кожному аркуші вона малює прапор України. У класі

Читати далі

Акцію «Смілива гривня» у Близнюках завершено

nove.in.ua ВОЛОНТЕРИ, НАМ ПИШУТЬ, НОВИНИ, НОВИНИ СЕЛИЩНОЇ РАДИ, СЬОГОДЕННЯ 0

У Молодіжному просторі Близнюківської селищної ради проводилася благодійна акція "Смілива гривня", ініційована Національним банком України (НБУ). Ця благодійна ініціатива мала на меті об’єднати зусилля українців та зібрати кошти для допомоги силам оборони України. Варто наголосити, що близнюківці досить активно долучилися до акції і спільними зусиллями учні та вчителі Близнюківського ліцею та філій на підтримку ЗСУ зібрали коштів на суму 16 807 грн.Ці кошти наразі перераховані на рахунок НБУ, з якого вони підуть на потреби української армії.Кожна монета - це наш внесок у перемогу! Євгенія ЛЯПКАЛО

Читати далі

Як ти? Жива, але…

nove.in.ua НАМ ПИШУТЬ 0

Як ти? Жива, але…росія ніяк не вмре. Як ти? Ховаю маму.Як зірка, була яскрава. Як ти? Поки не вдома.Страшна від недому втома… Як ти? Лежу в лікарні.Замість кави в кав'ярні. Як ти? Шукаю сина.Зникла моя дитина. Як ти? Не маю хати.Танком розбили кати. Як ти? В окопі, друже.Тут небезпечно дуже. Як ти? Не можу спати.Сина треба чекати. Як ти? Додому рветьсямоє налякане серце. Як ти? В Європі. Знаєш…Жалієш, коли втрачаєш. Як ти? З катами поряд.Чую російський сморід… Як ти? В авто стріляли.З родиною бігли полями. Як ти? Боюся дуже.В Харкові страшно, друже. Як ти? Грошей бракує.Батько хворий, нервує… Як ти? Сиджу в Херсоні.Посивіли швидко скроні. Як ти? Допомогаю.Вдень. А вночі волаю. Як ти? У сина в шпиталі.Як без ноги він далі? Як ти? Чудом вціліла.Поряд квартира згоріла. Як ти? Син у полоні.Сльози такі солоні… Як ти?Коротке питання,в ньому

Читати далі

З а п о в і т ЛІТА ОСЕНІ. Авторка Ольга Скрипник

nove.in.ua ГРОМАДА, НАМ ПИШУТЬ, НОВИНИ 0

Вона зайшла тихесенько до Літа,Перш, ніж ввійти в сумну свою пору.В його оселю, кулями прошиту,Тягла ряднину стоптану, стару..Воно лежало зболене, гаряче,Щось шепотіло тихим образАм,Ніби пробачення просило за невдачу,В очах бриніла втримана сльоза.- Не трапилось, не збУлося, не вийшлоВдягнути землю в радість перемог..У темному вуглі осіння тишаУже писала Літу некролог.Й воно, зробивши подих на всі груди,До Осені звернулось...і словаПочув, навіть, старий, холодний Грудень -У відчаї трапляються дива :-

Читати далі

Роль котів у житті нашої родини

nove.in.ua НАМ ПИШУТЬ, НОВИНИ, РАЙОН 0

Люди і тварини – це прадавня і вічна історія. Мабуть, кожен з нас має свого домашнього улюбленця, за яким спостерігає і про якого турбується. Повномасштабне вторгнення росіян цю прив’язаність не зруйнувало, а скріпило. Більше того, часто клички тваринкам стали давати зовсім не традиційні, як-то Барсик чи Мурчик, а пов’язані зі зброєю, яка знищує окупантів. То далі розповім свою історію про роль котів у житті нашої родини. МіленіумПочалося все 19 січня 2000 року. На день народження чоловіка сусідка принесла триколірне кошеня і сказала: «Я йому лапки над вогнем вашої печі помила, то тепер воно прив’язане до цього дому і буде захищати вашу

Читати далі

Як дякувати та як не ділити світ на «нас» та «них»

nove.in.ua НАМ ПИШУТЬ, НОВИНИ 0

Жартувати про залізні ноги можна. Але тільки, якщо ви близькі та знаєте через що проходить людина. На ці жарти має бути дозвіл. Як сказав Олексій, який втратив обидві ноги: «Мені можна. Тобі - ні» Дякувати - нормально. Просто підійти та сказати: «дякую» або прикласти руку до серця. Маленький жест поваги, якому маємо навчитися. Питати: «що сталося?», «як отримав поранення?», «а ти вбивав?» та казати «одужай!», «тримайся!» та інша підбадьорююча фігня - не нормально. Якщо людина захоче, - розповість сама, що сталося. Ноги не відростають, не всі люди з інвалідністю отримали інвалідність внаслідок війни, і люди, які втратили кінцівки, не хворі. Дивитися як на

Читати далі

Здоров’я пацієнтів залежить від професіоналізму лікарів

nove.in.ua НАМ ПИШУТЬ, НОВИНИ 0

Фігурна Ніна Василівна надіслала до редакції газети «Нове життя» такого листа: Насамперед хочу привітати з професійним святом всіх, хто причетний до роботи в медичній галузі і подякувати їм за роботу та надію на здорове життя. Я постійно хворію, то лікуюсь і вдома, і в лікарні. Один раз на рік проходжу курс лікування в обласній лікарні. Наразі я не можу самостійно пересуватися, то звернулася за допомогою до сімейної лікарки Тетяни Огульцевої і відразу отримала допомогу: за мною приїхала швидка допомога, яка й довезла до Близнюківської лікарні. Четверо хлопців, можливо, медбрати або працівники лікарні, возили мене на візку по кабінетах лікарів. Після необхідних

Читати далі

Про ЛЮДЯНІСТЬ та бездушність… На автобусній зупинці

nove.in.ua НАМ ПИШУТЬ, НОВИНИ 0

Продовжуємо цикл життєвих історій на тему моралі. Стоїть на автобусній зупинці жінка. У дитячому візочку мирно спить її синочок. Надворі періще дощ. Молода матуся прикриває собою візочок, щоб краплі на дитину не потрапляли. Зупиняється автобус, люди рвуться вперед, щоб зайняти місця, і тут водій, побачивши жінку, виходить до неї, щоб допомогти. Він обережно притримує верхню частину візка, де спить хлопчик, доки жінка складає низ. Потім допомагає їй зручно сісти, і лише тоді автобус рушає. - Дякую Вам щиро, - каже жіночка - За що? - здивовано питає водій - За те, що взяли, бо перед Вами був такий водій, що перед носом двері зачинив… - ніяковіє

Читати далі

Про ЛЮДЯНІСТЬ та бездушність… Прем’єра фільму

nove.in.ua НАМ ПИШУТЬ, НОВИНИ 0

Продовжуємо цикл життєвих історій на тему моралі. Поранений боєць, який лежить в місцевому госпіталі, прийшов, опираючись на милиці, до будинку культури, щоб подивитися прем’єру фільму. Показавши квиток, пошкутильгав до глядацької зали і став, роззираючись навколо, бо зрозумів: сісти йому ніде. У військового в нозі стояв апарат Єлізарова і зігнути кінцівку він не міг. Крісла, поставлені тісно один до одного, не дозволяли витягнути поранену ногу. Народ шумів, сміявся, обходив худого високого хлопця на милицях, іноді штурхаючи його, бо натовп вливався дружно. А він якось безпорадно роззирався на святково одягнених людей, які гамірно заповнювали зал і розсідалися по місцях. А потім поранений стомлено прихилився

Читати далі

Верхня Самара стала ошатнішою, бо тут працюють над благоустроєм

nove.in.ua НАМ ПИШУТЬ, НОВИНИ, СЬОГОДЕННЯ 0

Правду кажуть: не місце красить людину, а людина місце. Село Верхня Самара змінилося з приходом на посаду старости Олени Шевченко. Приємно зараз прогулюватися вулицями села, центр якого прикрашають ошатні клумби. Узбіччя доріг обкошені, як і цвинтарі, соціальні заклади та магазини. Йдеш селом і хочеться зупинитися біля квітучих клумб, де рясніють різнобарвні квіти. І тоді рідна Верхня Самара стає ще дорожчою, ще ціннішою. Звичайно, для того, щоб досягти такого порядку, необхідно багато працювати. І докладають до цього руку під керівництвом Олени Шевченко працівники КП «Комунальник». В нашому селі працюють Гончарова Лілія, Валерій Капуста, Володимир Шевченко та Гончарова Оксана. Ці люди опікуються добробутом села,

Читати далі