Головна > ГРОМАДА > НАМ ПИШУТЬ (Page 11)

Люди, що несуть світло

До редакції медіа "Нове життя" надійшов допис від Оксани Кліпоносової, дружини захисника, який у мирний час працював у Близнюківському РЕМ. Сьогодні в Україні відзначають День енергетика. Ми вітаємо всіх, причетних до цієї професії, і щиро дякуємо за світло і незламність! Після застійних 90-х люди вже звикли до вечері зі свічками та перебоями з подачею електрики на підприємствах і заводах, через її нестачу. Згодом ситуація стабілізувалася, і ми всі заспокоїлися, коли «світло в кожній хаті» стало не лише гаслом енергетичних компаній, а звичайним ділом. І от знову, коли повномасштабна війна, розв'язана московитами, прийшла в нашу країну, - кожен українець відчув на собі, що

Читати далі

Люди повинні знати про щоденний подвиг наших захисників

Ганжа Олексій Володимирович народився у 1987році в селі Дубове, але потім сім’я жила у Вишневому. Дитинство, школа, потім служба в армії у прикордонних військах, сім’я, двоє синів. Життя котилося своєю стежкою: десь прямою, а десь звивистою. У 2014 році Олексія мобілізували. Він був командиром відділення, яке обороняло місто Щастя. Після демобілізації шукав роботу, і з 2020 року наш земляк проживав та працював У Чехії. Повномасштабне вторгнення московитів сколихнуло життя всіх патріотів, які на той час знаходились за кордоном. Небайдужим був і Олексій Ганжа. Вже 3 березня 2022 року він повернувся в Україну і відразу ж пішов на фронт захищати рідну землю. Харків,

Читати далі

НАША ЗЕМЛЯ, значить, наша у м о в а!

ВІЙНА… Ненаситна, жорстока Тигриця!Горе впрягла у свою колісницюЙ летить навіжена над мирним народом,Її візники із кривавого роду.! Без принципів, правил, з нацизмом під руку,А світ намагається взять на порукиТвоїх носіїв - цинічних, брехливих,А нас закликають до дій "справедливих": Своїм поділитись, щоб ваше "обличчя"Залишилось чистим в цьому протиріччі?!О, Матінко Божа, Царице небесна,Від слів цих і Син твій раніше воскресне! І сонце ніколи вже нам не всміхнеться,Поки цим бажанням не поперхнетьсяРашизм, з апетитом його небувалим,Якому ми справжню ціну узнали! Та не для того синів ми втрачали,Щоб ви нам умови свої диктували!НАША ЗЕМЛЯ, значить, нашау м о в а !І тільки такою буде розмова: Геть забирайтеся з нашого

Читати далі

Місто нескорених людей: історія незрячого харків’янина, який повернувся додому

Харків – українське місто-герой, яке гордо стоїть на східній межі нашої держави, місто науки, культури, спорту і промисловості, місто, яке не зламалось під натиском російської агресії, а продовжує боротися за свою свободу. З початку повномасштабного вторгнення харків’яни потерпають від постійних ракетних ударів ворога. Микола Ходус – незрячий з народження, він залюбки розповів про те, як це жити в місті, яке ти ніколи не бачив, але чудово пам’ятаєш всі запахи та звуки його вулиць, а твоя біла тростина торкалась до кожної з його доріг, а також про те,  як перебороти свій страх, продовжувати жити та вірити в перемогу. фото надане Миколою Ходусом З паном Миколою

Читати далі

Допоможемо разом врятувати життя дівчини!!!!

Друзі, потрібна допомога. У селі Широкому Самійлівського старостату проживає родина Малишевих.У 19-річної Анни виявлено онкозахворювання. Допоможемо разом врятувати життя дівчини!!!! Установа банку: ПриватБанкМФО банку: 305299Отримувач платежу: МАЛИШЕВА МАР'ЯНА ІВАНІВНАIBAN: UA623052990000026207745038962Рахунок отримувача: 26207745038962Валюта картки: UAHРНОКПП отримувача: 3041811906Призначення платежу: Поповнення рахунку МАЛИШЕВА МАР'ЯНА ІВАНІВНА Номер картки мами: 4149 4993 9402 4531

Читати далі

Бо жінки – велика сила

Надія КУЛІКОВА, заступниця Близнюківського селищного голови з питань діяльності виконавчих органів ради, пройшла навчання в Школі жіночого лідерства. Одним із завдань було написання статті колонки, з чим Надія чудово впоралася. До вашої уваги, шановні друзі, її стаття у колонку 50vidsotkiv.org.ua Сила жінок у гнучкості, єдності і здатності до компромісів Більшість жінок із мого оточення мають вищу освіту, вправно кермують автівками і виховують дітей. Вони працюють по 10-12 годин, приходять додому і готують їжу, перуть, прибирають, виконують із дітьми домашнє завдання. Робочий день у них — це 16 годин. А ще треба знайти час зафарбувати сивину, зробити манікюр та збігати до косметолога. Бо

Читати далі

Все більше плачеться. Авторка Ольга Скрипник

...Як мало сміється, а все більше плачеться...Все менше для для радості приводу є.Це старість по листі осінньому крАдеться,З душі по краплині енергію п'є. Хоча, люди кажуть " Душа не старіє"!Можливо тому, що в ній пам'ять жива,Що річка життя її рідко міліє.Чи, справді, це так? Чи, це, лиш, слова ?! Бо, саме вона проживає з тобоюІ радість, і горе, тривоги і сум .В жару замерзає і квітне зимою,Ховаючись в спогади від тяжких дум. Вона за дітей вболіває щомиті -Їх без молитви - не залиша !Недарма говорять - найбільший у світіОдин лише біль - як боліє ДУША....

Читати далі

«Сад мрій» Дарини з Добровілля

Іноді нам, дорослим, здається, що діти, зосереджуючи увагу на своїх девайсах, зовсім не розуміють, що відбувається в світі. В деяких родинах батьки просто намагаються не зачіпати тему війни в родині, щоб не злякати дитину. Але життя показує, що українські діти все розуміють, все знають і гостро реагують на події в Україні. Просто, байдужа, як нам здається, реакція – це захисний щит малечі… У Добровіллі живе та працює родина Головашів. Мама Віта - медсестра у фельдшерсько-акушерському пункті, тато Сергій – заступник директора Добровільського ліцею, у сім’ї двоє дітей – 12-річна Даринка та 7-річний Михайлик. Сільське життя, робота, радість успіхам дітей, родинний відпочинок

Читати далі

Телефонний дзвінок від мами

На той дзвінок чекав він ніби вікВін голосу не чув її більш тижня..Давно дорослий… Справжній чоловік...А мама кличе «Мій синулька»… Ніжно… Його позиції на лінії вогню…Та скаже їй: «Усе у мене добре…Ти не хвилюйся, мамо… Без зв’язку...Сама ти як? І як твоє здоров’я...?» Про смерть не скаже мамі… Про слова..Що побратим шепнув йому в останнє:«Так жити хочу…. Братику… Життя…»Й затихне… Задивившись в небо раннє… Емоції вгамує… Та не біль…Хоч мама все давно вже розуміє...За рік посивів… «Хлопчик милий мій…»Війна не красить… Забирає сили... Вона промовчить… Хай не знає вінЩо довга тиша серце виїдає...Що весь тягар несе вона із ним…І подумки його благословляє Ці телефонні, наче

Читати далі

Без серця можна жити…

Без серця, кажуть, жить не можна…Я спробувала… і мені вдалося.Нічого, що душі тривожно.Мабуть це все мені здалося. Без серця можна йти і їсти,І захід сонця зустрічать.Без серця можна вгору лізти,Вниз стрімко падати й кричать. Без серця можна посміхатись,З журбою сльози гірко лить.І час від часу зустрічатисьІз друзями чай-каву пить. Без серця можна якось бутиІ якось жити, кажуть людиАле одного не забути -Без серця вже ніхто не любить… Юлія ГРИНЕНКО

Читати далі