Головна > ГРОМАДА > НАМ ПИШУТЬ (Page 20)

Подивися в ці очі, кате.

Подивися в ці очі, кате,Подивися в них, сучий сину!Ти прийшов це дитя "визволяти"І від мами звільнив дитину. Подивися в них, звіре хижий,Ти ж залишив дитя без дому.Воно навіть не має їжіВ напівмертвому місті пустому. Подивися в ці очі, чуєш?!Пригадай їх, як будеш здихати.Ти своєї душі не врятуєш!Ти за все будеш відповідати! Ну, а поки - дивись в ці очі!Стільки болю в цієї дитини...Хай приходять до тебе щоночі,Переслідують щохвилини. Ти не матимеш спокою, вбивце!І прощення тобі не буде!Подивися - то ж ти зробив це,У світах проклянуть тебе люди. Тебе навіть свої зневажають,Десь за рогом чи, може, в підваліТебе тихо уб'ють й закопають,Бо ти - докази знаєш

Читати далі

Час заготовляти бузину

Бузина – розповсюджена в наших краях рослина, яка має багато цілющих властивостей. З давніх часів бузина чорна вважається священним чагарником, здатним виліковувати від різних хвороб і очищати організм. Цю ж точку зору підтримує і сучасна медицина, підтверджуючи вміст в цій рослині великої кількості біологічно активних речовин. Яким же чином виліковує бузина чорна? Збором для приготування ліків займаються в період цвітіння, який триває приблизно близько місяця, з червня до середини липня.  Квіти мають протизапальну властивість і застосовуються при захворюваннях сечового міхура, нирок, ревматизмі і подагрі, а також їх використовують в гінекології. Чай з квіток виліковує будь-яке хронічне захворювання верхніх

Читати далі

Жили собі люди

Жили собі люди. Жили собі в мирі.Хтось в свому будинку, хтось своїй квартирі.Хтось в місті своєму, а хтось у містечку,А хтось у селі від тих міст недалечко... Хтось хліб випікав. Хтось дітьми опікався.Хтось дім будував. Одружитись збирався.Хтось мріяв про море, про подорож літом,А хтось для окраси висаджував квіти... Хтось вчився ходити, а хтось на вітриниСвої виставляв кольорові картини.Хтось думав про вічне блукаючи парком,А хтось все крутився, знаходячи шпарку. Хтось щастя шукав, а хтось щастям ділився.Хтось щось купував й віддавав безкоштовно.Хтось серце старе запускав по новому,А хтось добирався до рідного дому. Хтось сіяв, а хтось за порядком дивився.Хтось справи вирішував всі полюбовно.Хтось палко кохав. Хтось

Читати далі

Чому ти плачеш, мамо?

Чому ти плачеш мамо ? Тобі ж не можна мила У тебе хворе серце,Тобі потрібна сила. Я тут, я недалеко Тебе я захищаю,Лягай рідненька спати, Твій сон оберігаю. Матусю, як я скучив, Як хочу обійняти Так сильно тебе люблюХотів тобі сказати. Я знаю що спитаєш,Тому скажу відразу, -Так добре тут годують, Що я не схуд ні разу. Я дуже помужнішавЩе більше з кожним боєм А хлопці вже сміються, - Дівчат буде юрбою. Та мені всі й не треба Я хочу ту єдину Яку буду любити І візьму за дружину. І будуть в тебе внукиВсе так як ти хотіла, Все буде як ти

Читати далі

ТИ НЕ ЗАБУДЬ ПРО МЕНЕ, УКРАЇНО !…

…Упав солдат…З прострелених грудейЖиття стікало на зелені трави…Скосила куля тіло молоде…Пошерхлі губи шепотіли: "Мамо!"… Здолала віддаль мамина душа,Відчувши горе, серце тріпотіло,Забилося, мов піймане пташа,І думкою до сина полетіло. …Солдату марилось, що знову він-дитя,І над його колискою схилиласьТа, найдорожча, що дала життя,І, як ніхто й ніколи, полюбила. Його голівку ніжно обняла,І колискову пісню заспівала……А бій тривав… Здригалася земля,Наосліп смерть мішені обирала… Вже невідомість уникає слів…Стискає мама телефон в долоні…Набрала номер…Син не відповів…Іще…Іще…Та лиш гудки б'ють скроні… Передчуття біди вже серце крає…Голубкою б до сина полетіла !О Боженько! Лише не забирай!Один у мене він! Один-єдиний! А Бог мовчить…Це не його війна!Він вчить нас жити в мирі і любові.Та

Читати далі

Зрада. Яке її обличчя

Вона благала: «Володю, треба вибиратися з Ізюма…». Вона кричала, намагаючись, як завжди, узяти все у свої руки. Вона плакала, але усвідомлювала: чоловік не піде з нею – він не захоче їй бути тягарем… Просидівши кілька тижнів у підвалі і щохвилини розуміючи, що кожна може стати останньою, Віта не втомлювалася просити його зібратися і виїхати хоча б до родичів в Олександрівку, хоча й також окуповану. Вона знала, що там не така сила зброї кинута на село, - усе кинуто на Ізюм… Тому шанси вижити чи принаймні залишитися з нормальною психікою невеликі. А ще мама Володі, якій далеко за 80. «Ні, хай

Читати далі

Як Герда знайшла новий дім, а Пушинка стала Джавеліною

На Черемушках у покинутій будівлі колишнього гуртожитка жила собачка Герда. Вона дружила з дітками і, більше того, не підпускала чужих до дитячого майданчика, де вони гралися. Мабуть, тому вона так любила малечу, яка, на жаль, не завжди добре до неї ставилася, бо сама готувалася стати мамою.З часом у Герди з’явилася донечка Пушинка. Материнський інстинкт диктує захист дитини, то й Герда, захищаючи дитя, гарчала і гавкала на тих, хто заходив на її територію. Така поведінка подобалась далеко не всім, то почали до селищної ради надходити скарги на «лютого звіра», який може пошматувати перехожих. Пішли і прохання від інших мешканців цього району щодо

Читати далі

А У НАС В УКРАЇНІ – МИР!

Закінчує другий курс навчання в Харківському національному університеті міського господарства імені О.М. Бекетова наша юна талановита землячка Олеся Аксьонова, з творчістю якої ми вже неодноразово знайомили читачів газети «Нове життя». Сьогодні дівчина, як і безліч інших студентів харківських вишів, знаходиться вдома і, наскільки це можливо, вчиться дистанційно. Вторгнення російських орків на нашу землю дало черговий поштовх до творчості цієї талановитої дівчини, яка безмежно любить Близнюківщину! До вашої уваги вірш, народжений війною! А у нас в Україні - мир!В нас ніхто ніде не стріляє!А ті люди, що у підвалах -Просто так сидять спочивають.Нам говорять - врятує дядько,Що його зараз кличуть ВІННу, це той, що на ядерній зброї,Гітлерівський прийомний

Читати далі

Трагічна історія кохання захисників Маріуполя

"Ти три дні був моїм законним чоловіком.І цілу вічність ти - моє кохання.Мій рідний, мій турботливий, мій мужній... Ти був і є найкращий. Мені лишилося твоє прізвище, твоя любляча родина і спогади про щасливий час разом.Ти був таким хоробрим і позитивним, ти був сталевим і справжнім сином своєї країни. Прикордонником і в цей важкий час - азовцем у великій родині "Азовсталі", завжди вірний своїм побратимам і боротьбі за Україну. Ти писав вірші, ти цікавився всім, ти любив подорожі і ніколи не сидіти на місці. Кожен день з тобою був яскравим.Ти так любив людей і був завжди відкритим та позитивним! Ти втілював мої і

Читати далі

Життя в окупації. Херсон

Жителька Херсонської області Oлена Явтушенко: ''Я живу в окупації.Дивлячись новини, плачу за Маріуполем, Гостомелем й Бородянкою. Хвилююсь за Київ і Одессу… Й здається, що в нас не все так погано…Але це тільки здається…Так тут відносно спокійно. Не лунають сирени кожної години, місто майже ціле, за винятком будинків у селищі біля ГЕСу, та ще деяких на околицях. В нас є вода, газ і світло, світить сонечко… Але місто вмирає. Вмирає потроху. Непомітно.Ліки скінчилися ще в березні, й тепер їх під замовлення з ризиком для життя доправляють волонтери. Підприємства не працюють, крамниці потроху пустіють й зачиняються. Українських продуктів вже не дістати, а рашиські гидко

Читати далі