Головна > ГРОМАДА > НАШІ ЗЕМЛЯКИ (Page 7)

Три хобі, що змінили життя Сергія Шепеньова

Сергію Шепеньову 29 років. Він родом із селища Близнюки, має технічну освіту, працює програмістом і волонтерить — виготовляє на 3D-принтерах вироби для військових. Його історія — це приклад того, як хобі може перетворитися на реальну допомогу для фронту.«Після школи я вступив до Харківського національного університету радіоелектроніки, спеціальність «Радіоелектронні апарати», здобув вищу технічну освіту, - розповідає Сергій. - Під час навчання на третьому курсі була можливість поїхати в Польщу на практику на завод LG. Звісно, я скористався цією нагодою. Під час практики ми з друзями намагалися не тільки працювати, а й подорожувати у вільний час». Під час походу в гори Сергій за роботою Після

Читати далі

З любов’ю до людей і до життя

«Я шанувальниця газети «Нове життя». Передплачую її вже давно і дуже рада тому, що навіть у найважчі для країни часи, до нас приходить улюблене видання. Вірю, що колектив редакції витримає всі економічні негаразди, і наша улюблена районочка напише про перемогу України над ворогом. Особисто я з нетерпінням чекаю початку передплатної кампанії на 2026 рік». Так починається лист, з яким прийшла до редакції жителька села Лукашівка Надія Слюсар. « Я дуже хочу розповісти про своїх земляків – це надзвичайні люди, - каже пані Надія. – Багато людей зневірилось за довгі роки війни, але не лукашівці. Особливо хочеться відзначити родини Марчуків, Клименко,

Читати далі

Потрійне щастя родини Жирових. Продовження

Час стрімко летить вперед, і трійнята , які народились у сімї лукашівців Лілії та Дмитра Жирових, теж підростають. Нагадаємо, що 15 травня 2025 року родині військового народилась трійня -  дівчатка Софія, Ніколь та Кіра. https://www.nove.in.ua/2025/06/04/potriyne-shchastia-rodyny-zhyrovykh/ Лілія Жирова в очікуванні пологів Дівчатка народились "Наразі ми вдома, - каже мама Лілія. - Як я й хотіла, із пологового нас забрав мій чоловік. Наразі він ще воює, але, маю надію, що скоро буде з нами, бо з трьома немовлятами самій важко, попри допомогу рідних". Дмитро Жиров приїхав до пологового за донечками Ось воно- щастя! Софія,  Ніколь, Кіра Жирови Дівчатка набрали вагу і тепер ростуть, радуючи маму, тата, братика Тимура та рідних. "Вже

Читати далі

Згадаймо минуле. ЛЮДМИЛА ІВАНІВНА БУГАЙОВА

У Садовському дитячому садку за роки його існування працювало багато людей. Так, із 1984 до 1996 року на чолі колективу дитячого дошкільного закладу була Людмила Іванівна Бугайова. Фото надала донька Людмили Іванівни Тетяна 7 липня 1996 року її серце перестало битися, але добрі справи, вкладені жінкою у розвиток дитсадка, залишились.Ніна Яківна Данилевич, яка працювала разом  з Людмилою Іванівною згадує: «Познайомилась я з Людмилою у 1969 році під час здачі іспитів у Бердичівське педучилище. Ми стали подругами, на заняттях сиділи поруч. Люда була завжди веселою, енергійною і завжди мала безліч ідей. Коли ми переїхали на роботу до Садового, то й тут вона

Читати далі

У Близнюках відбувся ярмарок крафтових виробів

«Плануємо провести наш перший захід: ЯРМАРОК - 27 червня, напередодні Дня Конституції! Готуємо смаколики, крафтові вироби та все, що ви можете! Надавачі послуг - підготуйте візитівки, рекламні буклети, тощо. Можна провести і майстер-клас! Тож, подумайте, що можете ви, запросіть колег, односельців, які можуть представити свої роботи». З цього повідомлення Наталії Бовкун у закритій вайбер-спільноті «Крилаті» почалась активна підготовка до ярмарку крафтових виробів майстринь Близнюківщини. Мисткині Близнюківщини У добрий довоєнний час на території Близнюківщини Ольга Горбенко започаткувала проєкт «Крила» https://www.youtube.com/watch?v=VB0fUkahWbA. Його метою стала допомога жінкам в покращенні cвого економічного благополуччя та можливість бути більш економічно незалежними. Протягом дії проєкту до нього доєднувались різні

Читати далі

Історія Давида Кольєва — добровольця, воїна, курсанта

"Рано-вранці 24 лютого 2022 року я вийшов на перекур, почув перші вибухи, а через декілька годин вже був у Харківському військкоматі. Черги на вулиці не було, а ось всередині -  натовп, то подумав: значить, доля", — згадує Давид Кольєв. Йому на той час було 18. Відтоді життя юнака пішло зовсім іншим маршрутом. Через окопи, фронти, контузії, втрати, кохання, евакуації, штурми і, зрештою, через саму війну — до навчання у Національній академії Нацгвардії України. Давид народився та виріс у багатодітній родині Кольєвих, які створили Дитячий будинок сімейного типу в селі Острівщина Близнюківської громади. То отримав патріотичне виховання, засноване на любові до ближнього

Читати далі

Від волонтера до зв’язківця

Багато близнюківців зараз захищають рідну землю від ворога. Серед них — Євген Білоус, відомий під позивним «Снікерс». Він народився і виріс у Близнюках, тут навчався, а пізніше працював у місцевих магазинах «Тисяча дрібниць» та «Добробуд». Про свій шлях до фронту Євген розповідає так:👇 Євген Білоус.  Фото із сімейного архіву «Коли почалося повномасштабне вторгнення, я одразу долучився до волонтерського руху, який організувала Наталія Кузнєцова у кафе «Ліон». Паралельно працював на олійниці та мельниці, адже треба заробляти гроші. Війна тривала, і в мене з’явилось чітке рішення — йти захищати Україну безпосередньо на фронт. Восени 2023 року я одягнув військовий однострій і пішов служити.

Читати далі

Мужність у спадок: історія родини Кочубеїв

Мабуть у кожній українській сім’ї є захисники та захисниці, які воюють за вільну та незалежну Україну. Ось і родину Миколи та Анжели Кочубеїв з Криштопівки не обійшла ця доля. Анжела та Микола Кочубей з сином Денисом. Фото із сімейного архіву родини У вересні 2016 року підписав контракт на службу старший син Кочубеїв Денис. На початку квітня 2017 року у складі свого підрозділу він був направлений на територію проведення антитерористичної операції, виконував завдання на Світлодарській дузі, а 9 травня загинув на бойовому чергуванні від кулі снайпера. Денис Кочубей. Фото із сімейного архіву родини «Денис був чудовим хлопчиком. Веселим, відчайдушним, працьовитим, - згадують батьки.

Читати далі

Робота комунальників на території громади. Бурбулатівський старостат.

На території Бурбулатівського старостату шість сіл - це Вільне Перше, Вільне Друге, Миколаївка Перша, Олександрівка, Енергетики, Бурбулатове. Віднедавна старостою цього старостинського округу стала Олена Мороз. Вона розповідає: «Для всіх старост нашої громади комунальні служби – справжній порятунок. Адже саме комунальники дбають про санітарний порядок у селах, обкошують узбіччя, доглядають за місцями, де поховані воїни Другої світової війни, дитячими майданчиками та цвинтарями. На території нашого старостату 9 кладовищ і скрізь треба обкосити траву та винести пожухлі квіти з могил. Я вдячна Світлані Кохтачевій, Віталію Гаражі, Юрію Коробці, Оксані Куряченко, Світлані Себко та  Надії Завгородній, яка опікується Олександрівкою, за невтомну працю. Цим

Читати далі

Катерина Мельничук: “Не забувайте тих, хто віддав життя за Україну”

«Минуло майже два роки з часу, як поховала свого Миколу, але все одно вірю, що він живий»… З цих слів розпочалась наша розмова із Катериною Мельничук, дружиною загиблого захисника. Катерина виросла у Софіївці Першій, а родина Миколи переїхала до села з Рівненщини. Після закінчення школи дівчина пішла вчитись на перукарку до Харківського профтехучилища, а Микола, який мав хист до будь-якої роботи, на той час працював на будівництві. Молоді люди закохались один в одного, і 20 жовтня 2012 року стали на весільний рушник. Катерина та Микола Мельничуки. Фото із сімейного архіву «Спочатку ми жили разом зі свекрами, а потім почали будувати свою долю самостійно.

Читати далі