Головна > ВІЙНА > ГЕРОЇ СЕРЕД НАС (Page 5)

Медикиня Тетяна: «Я просто зрозуміла, що повинна бути на фронті»

Тема «Жінки на війні»  багатогранна та невичерпна, адже за станом на червень 2024 року у Збройних силах України служать понад 67 тисяч жінок, з яких 19 тисяч – працівниці, а решта – військовослужбовиці. Про це повідомила заступниця міністра оборони Наталія Калмикова. Серед тих, хто влилися у лави ЗСУ в цьому році, медикиня Тетяна Шульга. Вона й розповіла про своє рішення піти на фронт, про будні жінок на війні та свої плани на майбутнє.Тетяна – завідувачка підземним оздоровчим пунктом великої шахти у Кривому Розі. Їй 50, вона має 30-річний медичний стаж, а ще дружну родину – маму, чоловіка, дорослого сина

Читати далі

Олександр Козак: ” У нашій роботі важлива довіра “.

«Завжди говоримо нашим хлопцям правду, якою б вона не була: наскільки плануємо відправити на позиції, в яких умовах вони там будуть, що ніхто нікого не кидає на передку. У нашій роботі важлива довіра»,- каже Олександр Козак,  заступник командира піхотної роти.На початку повномасштабного вторгнення Казбек, саме такий позивний в Олександра, мобілізувався, оскільки розумів, що наша державність під загрозою. Має досвід ведення бойових дій на Бахмутському напрямку, а саме у Кліщіївці, Андріївці, Богданівці перед Часовим Яром. Олександр Козак «Важливо грамотно завести піхотинців на позиції. Для цього підбираємо відповідний момент, використовуємо комплекс різних заходів, супроводжуємо їх дронами, хлопці постійно на зв'язку, стараємось забезпечити їх

Читати далі

Воля до життя Віктора Дикого

Якщо ви хочете дізнатися, що таке воля до життя, запитайте у Віктора Дикого. Залишившись без обох ніг, чоловік наполегливо тренується в спортивному таборі, щоб взяти участь у «Іграх нескорених»(міжнародні спортивні змагання в паралімпійському стилі), мріє пробігти марафон в 42 кілометри та мотивує всіх, хто втрачає надію. В родині Диких Миколи та Валентини в селі Степовому Близнюківського району у 1979 році народився хлопчик Віктор. Він ріс слухняним та розумним на радість батькам, але щасливе дитинство закінчилося, коли від тяжкої хвороби померла мама, а першокласник залишився з татом. Чотири роки без маминої любові видалися нелегкими, але так вже склалася доля, що материнське

Читати далі

Тульчин став рідним родині маріупольців

Під час виїзду на передову журналістам «Нового життя» командування 25-тої окремої повітрянодесантної Січеславської бригади подарувало пам’ятну дошку, якою ми пишаємось і бережемо. Адже ця бригада у лютому-березні 2022 року зіграла важливу роль в затримці агресора і не допустила російські війська до нашої громади. І ось один із військових, який зайшов до редакції у справах, побачив дошку і вигукнув: «Невже наші?». Звісно, ми зацікавились і познайомились з чоловіком, який наразі воює у складі 25 ДШВ. Дмитро Віхтинський родом з Маріуполя. Зараз йому 39 років. З 22 лютого 2023 року він – військовий ЗСУ. «Я пишаюсь тим, що служу в 25-тці, бо це славна бригада

Читати далі

Жінки на війні. Між життям в тилу і на фронті – прірва

Після початку повномасштабного вторгнення кількість жінок в Збройних силах України зросла на 40%. Це дані кадрового центру ЗСУ станом на жовтень 2023 року. У відомстві називають цей показник найбільшим у новітній світовій історії за кількістю жінок на полі бою. Серед захисниць у Збройних силах України – і наша землячка Ірина Вознюк, яка минулого року підписала контракт. Як вона прийняла таке рішення і як їй служиться, - військова розповіла журналісткам «Нового життя». Ірина Вознюк народилася у Лозовій, але багато часу проводила в Алісівці у бабусі. За фахом вона – маркетологиня, довгий час працювала у Польщі, але у 2021 році повернулася додому. «Про

Читати далі

Погляди, що пройшли крізь пекло: історії захисників

Юні та зрілі, високі та низькі, змучені та веселі, накачані та дуже худі, - різні, з різними долями, але з однаковим виразом очей. То гості нашої редакції - ЗАХИСНИКИ та ЗАХИСНИЦІ. Кожен з них герой або геройка, бо саме завдяки їм ми живемо і працюємо. Кажуть, очі – дзеркало душі, то так і є. Очі тих, хто побував в боях, завжди видно в будь-якому натовпі. Коли це людина зріла, досить доросла, то якось більш-менш нормально зазирати в ту прірву, а ось, коли ловиш погляд зовсім молодих пацанів, то провалюєшся й сам в ту страшну круговерть подій, які випали їм на долю. Сергію

Читати далі

Зворотній зв’язок з героями публікацій

Зворотній зв’язок між редакцією та героями/героїнями статей наших журналістів – це міцний ланцюг сталості роботи засобу масової інформації. Вдесятеро міцнішим він є, коли до нас пишуть ті, хто сьогодні на передовій захищають рідну землю. Ієромонах Юрій Скипчук, щоб помститися за друзів, взяв до рук зброю, знявши із себе всі зобов’язання монаха. В телефонній розмові до редакції він розповів про важкі будні захисників, які разом з ним воюють з московитами на Луганському напрямку. «російські недолюди на Великдень вбили мого побратима,- змахуючи сльози, яких вже не соромиться, каже Юрій. - Йому відірвало ноги, і він стік кров’ю. Рашисти вбивають нас у такий світлий

Читати далі

Виїхала з окупації, а тепер руйнує стереотипи про людей зі Сходу України

Найбільше стереотипів про «східняків» Індіра Урусова чула в таксі. Таксисти вважали дивним, що дівчина розмовляє українською, якщо вона з Маріуполя.  З рідного міста дівчина виїхала вже під час повномасштабного вторгнення, і тепер її завдання - розповідати правду про український Схід. Індіра поділилася з “Пульсом” тим, як її проєкт з листівками «KRYLATI» переріс в історичні лекції та зустрічі, і які стереотипи, попри війну, все ще сидять у головах людей.  Ніколи не вміла малювати, але створила листівку Я народилася й усе життя прожила в Маріуполі. Потім вступила у Київський національний університет культури і мистецтв (КНУКІМ) на івент-менеджмент. Хотіла займатися саме організацією подій: багато волонтерила на

Читати далі

Як переселенка в Дніпрі розвиває центр для 7000 жителів Донеччини

Інна Сорокіна працює в органах влади майже десять років. Жінка розробляла маркетингову стратегію рідного Торецька й робила так, аби про нього дізналися більше людей. А з початком повномасштабного вторгнення Інна є координаторкою центру «Ми разом» для переселенців у Дніпрі, куди переїхала у березні 2022 року. Інна розповідає про те, як об’єднує мешканців Донеччини в новому місті, мотивує літніх людей відвідувати психолога та мріє побачити маленьких відвідувачів центру в рідному Торецьку після перемоги.  Інна Сорокіна, координаторка центру підтримки переселенців «Ми разом», начальниця відділу інформаційної діяльності та комунікації з громадськістю Краматорської районної державної адміністрації. Розвивала стратегію рідного міста після його перейменування Я почала працювати в міській

Читати далі

Вивезла 159 собак із Бахмута: історія вчительки, яка вже вдруге будує притулок для безхатніх тварин

Кожен день вчительки англійської Марини Шажко розпочинається о 5 ранку. Вона веде на прогулянку двох своїх собак – Тару і Муху, декілька годин працює, а потім поспішає на автобусну зупинку. Адже на неї чекають ще дві сотні собак у притулку. По дорозі треба забігти в аптеку та до магазина: «Щодня мені треба купити щонайменше 12 палок ковбаси. І це тільки щоб дати усім собакам ліки». Маршрутка везе її за місто. Від зупинки з повними пакетами треба пройти ще 2 кілометри. Але радісне гавкання, яким її незмінно зустрічають мешканці притулку «Лада», вартує цього шляху. Марина повертається додому уже надвечір. Гуляє з собаками і

Читати далі