Головна > поезія

О С І Н Ь…

Ранок. Восьма. Поспішаю.Вибігаю до воріт -І, красуню зустрічаю : Здрастуй, Осене, привіт !!!Господи, яка ж ти гарна,Мов вогонь горить краса,Поливати його марно,Від води він не згаса !Лиш, безжальний час погаситьЦю чарівність золоту.Як морозом серце вразить -Враз відчуєш самоту .Та, це потім. Ну, а заразТи - царівна на землі !Бачиш, як розперезалась :Раді старші і малі.Ось, схилившись на дорогу,Немов, справжній джентельмен,Сипле золото під ногиМолодий красунчик Клен. А Бузок, що біля хати,Ще в зеленім кафтанці,Люблять в ньому жартуватиНепосиди горобці.Обважніла горобинаЗаніміла від краси,Налилась, розчервоніла,Просить Вітра : Не труси,Похизуюся ще трішки,Ну , а потім так і буть :Вкрию ковдрою доріжку,Бо не жарко їй , мабуть.А, ось

Читати далі